Кобринський синод

• скликати церковні собори що-чотири роки;
• засудити симонію;
• заборонити суперечки між чернечим і світським духівництвом;
• підтвердити автономію ордену василіян в церкві;
• заборонити вищому білому духовенству займати посади в ордені василіян;
• зобов'язати єпископів і протоархимандріта (генерала) василіян щорічно звітувати перед митрополитом;
• віддати василіянам провід єпархіальної семінарії;
• запровадити в семінаріях навчання латини, церковнослов'янської та руської мов;
• перевести самооподаткування всіх єпископів та монастирів на заснування Головної Гімназії (Семінарії), «до якої і усіх частин Руси люди шляхетського стану грецького обряду посилали б своїх хлопців для навчання добрих наук і своєї рідної віри, що в ній вони народилися». При цьому заможніші учні мали б харчуватися власним коштом, а бідніші — коштом школи;
• організувати систему церковних архівів за допомогою централізованої передачі документів парафіяльних архівів до єпископських;
• просити «Священну конгрегацію посприяти їм фінансово, аби у них з'явилася можливість видрукувати згадані книги».

Папа Урбан VIII листом від 6 грудня 1629 року затвердив лише частину рішень собору, відкинувши ті, котрі суперечили існуючим вимогам.

• Кобринський синод // Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Афіша, 1996. — С. 156.
• Рудович І. Кобринський синод 1626 р. // Богословія. — Львів, 1924. — Т. 1, кн. 1.
• Казуля Сяргей. Кобрынскі сабор 1626 / Пад рэд. Г. П. Пашкова і інш. // Вялікае княства літоўскае.: Энцыклапедыя ў 2 т.. — Мінск : БелЭН, 2007. — Т. 2. 2-е выд. — С. 128. (біл.)
• Стрельбицкий М. Униатские церковные соборы… — Вильна, 1888. (рос.)