Ковальський Іван Мартинович

Виховувався чотири роки у дворянському училищі в Чорноострові, в Подільській гімназії і в Подільській духовній семінарії. У 1869 році вступив до Новоросійського університету, з якого виключений через півроку за невзнос плати. Вступив коректором в редакцію «Николаевского вестника»; співпрацював в «Одеському Віснику», «Новоросійських Відомостях» і в «Отечественных записках».

Учасник «ходіння в народ». Вів пропаганду серед сектантів. Арештований 30 вересня 1874 року на станції Добре за відсутність дозволу на проживання. З жовтня 1874 містився в Миколаєві в військово-морській в'язниці; в квітні 1875 р взятий на поруки, після чого втік. Притягнутий до дізнання у справі про пропаганду в імперії (193-х) за тримання рукописів антиурядового змісту і внаслідок політичної неблагонадійності. За височайшим повелінням 19 лютого 1876 р справа про нього вирішена в адміністративному порядку з постановою попереднього утримання під вартою і з подальшим особливим наглядом поліції.

У кінці 1876 р Ковальський нелегально переїхав до Одеси, де жив під прізвищем Бончковского. Організував революційний гурток, до якого входили В. С. Ілліч-Світич, М. О. Віташевський, В. Д. Кльонов, сестри Олена і Віра Віттен, Л. М. Мержанова, О. В. Афанасьєва та ін. Гурток збирався на квартирі сестер Віттен на Садовій вулиці, 13 (будинок Каплуновського). Тут була організована друкарня, зберігалася нелегальна література, тиражі прокламацій. Розчарувавшись у «чистій» пропаганді, Ковальський ратував за «пропаганду справою» - збройний опір владі, роздачу народу зброї для підготовки повстання.

• Первые выстрелы(рос.)