Подільська губернія

Поді́льська губе́рнія — українська губернія на території східного Поділля: від 1797 року входила до Російської імперії, після Української революції в складі УНР; Української Держави, потім до 1925 року — в складі УСРР. Нині це переважно територія Хмельницької, Вінницької, частково Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей та Молдови.

Подільська губернія

Герб
Центр Кам'янець-Подільський до 1914,
до 1925 — Вінниця
Утворено 1797
Площа 42 400 (1897)
Населення 3 018 299 осіб (1897)
Попередники Подільське намісництво
Брацлавське намісництво
Наступники Хмельницька область,
Вінницька область,
частково Одеська область та частина території Молдова
Історія України
Хронологія • Битви • Історія культури
Категорія • Портал • Інші країни

Географія

Межувала на заході з Австро-Угорщиною (Королівство Галичини і Володимирії), причому протягом близько 180 км межу складала річка Збруч, ліва притока Дністра; на півночі — з Волинською губернією, на сході — з Київською губернією, на південному сході і частково на півдні — з Херсонською, на південному заході — з Бессарабською губернією, від якої відділялася річкою Дністер.

Межею між Подільською та Херсонською губерніями були річки Кодима та Ягорлик, повторюючи південний кордон Речі Посполитої з Єдисаном

Площа — 42 400 км².

Рельєф

Рельєф поверхні дуже складний завдяки, головним чином, розмиваючій діяльності річок. Загалом площу губернії представляло піднесене плато, що трохи знижувалося у напрямку з північного заходу до південного сходу і було перетнуте численними і глибокими річковими долинами; плато це продовжувалося на північ у Волинську губернію, на північний схід в Київську, на захід зливалося з Галицькою височиною, але з Карпатами ні орографічного, ні геологічного зв'язку не мало. Найбільш піднесені точки губернії знаходилися на північному заході.

У глибоких долинах річок абсолютні висоти спускалися до 121 м. Від вододілів між головними річками йшли на всі боки пологі схили, які потім круто обривалися в річкові долини. Південна частина губернії (по Дністру і його притоках) була сильніше порізана долинами і більш розчленована, ніж північна. У Кам'янець-Подільському повіті проходив чудовий ланцюг загострених горбів (мшанкових атолів), відомих під ім'ям Товтрів, або гір Медоборських. Великих низовин в Подільській губернії не було.

Водні ресурси

Найголовніші річки: Дністер і Південний Буг.

Дністер належав Подільській губернії впродовж 442,7 км (від гирла Збруча до гирла Ягорлика), складаючи природну її межу з Бессарабською губернією, і на всьому цьому протязі був судноплавним. Найважливіші його притоки в межах Подільської губернії — Збруч, Смотрич, Юшечка, Калюс, Лядава, Мурафа і Ягорлик, всі вони несудноплавні, текли вельми швидко в глибоких ущелинах і живилися не тільки атмосферними, але і ґрунтовими водами.

Буг протікав в Подільській губернії впродовж 542 км. (від с. Глядки до гирла Синюхи), був несудноплавним, з повільною течією, в болотистих берегах; такі ж і його притоки — Вовк, Бужок, Іква, Снівода, Десна, Згар, Рів, Соб, Синюха, Кодима.

Озер в Подільській губернії не було; з боліт найзначніші знаходились по річці Вовк, в Проскурівському повіті; по притоках Бугу було багато ставків.

Ґрунти

Переважають сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Геологічна будова Подільської губернії була досить складна і різноманітна. По р. Бугу і деяких його притоках виступали граніти; у глибокій долині Дністра і по його притоках оголювалися силурійські і крейдяні відкладення; велика частина губернії була покрита третинними відкладеннями, що складалися головним чином з вапняків (у східній смузі губернії — з пісків так званого Балтського ярусу); у Вінницькому, Брацлавському і Гайсинському повітах зустрічалися піски, ймовірно, нижньотретинні, рясні підземні води витікали у вигляді джерел на верхньому спаї силурійських відкладень. З корисних копалини в Подільській губернії зустрічалися будівельні камені щільні вапняки, третинні м'які «пильні камені», літографський камінь, гіпс, фосфорити, жерновики).

Ліси складалися майже виключно з листяних порід (дуб, граб, берест, ясен, клен, береза, липа, осика, верба, черешня і ін.).

Ліси становили всього 11,7 % загальної площі зручних земель; вони були розподілені досить рівномірно. Найменше лісів було в повітах Проскурівському (5,7 %) і Балтському (7,9 %). Великих суцільних просторів лісів і боліт не було.

Адміністративний поділ

Центр — Кам'янець-Подільський до 1914, до 1925 — Вінниця.

У 1820 році губернія складалася з 12 повітів[1]. У 1880 губернія складалася з 12 повітів, в межах яких нараховувалося 12 повітових і 2 заштатних (приписних) міста і 83 містечка. У 1905 році було 12 повітових і 5 заштатних міст, одне безповітове місто Жмеринка та 121 містечко[2]

Згідно перепису 1897 року, в склад губернії входило 12 повітів:

№ Повіт Повітове місто Площа,
верст²		 Населення[3]
(1897), чол.
1 Балтський Балта (23 363 чол.) 6824,1 391 018
2 Брацлавський Брацлав (7863 чол.) 2706,3 241 868
3 Вінницький Вінниця (30 563 чол.) 2619,3 248 314
4 Гайсинський Гайсин (9 374 чол.) 2972,7 248 142
5 Кам'янець-Подільський Кам'янець-Подільськ (35 934 чол.) 2534,3 266 350
6 Летичівський Летичів (7 248 чол.) 2371,7 184 477
7 Літинський Літин (9420 чол.) 2919,0 210 502
8 Могилівський Могилів-на-Дністрі (22 315 чол.) 2413,0 227 672
9 Ушицький Нова Ушиця (6371 чол.) 2495,7 223 312
10 Ольгопільский Ольгопіль (8134 чол.) 3521,9 284 253
11 Проскурівський Проскурів (22 855 чол.) 2364,6 226 091
12 Ямпільський Ямпіль (6 605 чол.) 3179,1 266 300

31 січня 1923 року були ліквідовані Литинський, Летичівський, Ушицький, Ямпольський, Жмеринський і Ольгопільський повіти.[4]

Губернатори Подільської губернії

(джерело[5])

Подільська губернія в 1917—1920 роках
Адміністративно-територіальний устрій Української Держави
   Подільська губернія

У травні 1917 р. губернським комісаром Поділля був призначений Микола Стаховський. З проголошенням незалежності Української Народної Республіки 9(22) січня 1918 року Подільська губернія увійшла до складу незалежної України; губернським комісаром (губернатором) Поділля тоді був Григорій Степура; 11 березня 1918 року його змінив В.Дудич. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 року губернатором (губернським старостою) гетьман Скоропадський призначив Сергія Кісєльова. Губернія мала бути складеною з 16 повітів. До вже існуючих 12 повітів заплановано було долучити 4 повіти Бессарабської губернії: Хотинський, Сороцький, Оргіївський та Більцівський повіти.

У листопаді — грудні 1918 р. в ході повстання проти гетьмана влада перейшла до Директорії УНР. Губернатором Поділля знову став Григорій Степура. В березні — квітні 1919 р. війська РСФСР в результаті свого наступу і боїв з військами УНР захопили Подільську губернію. Війська УНР частково були розбиті, частково відступили на територію ЗУНР і Бессарабії, що була вже під владою Румунії. 17 квітня 1919 р. російські більшовицькі війська захопили м. Кам'янець-Подільський.

Але наприкінці травня — на початку червня 1919 р. війська УНР, які на той час опинились під загрозою цілковитого знищення з боку військ Польщі і Радянської Росії, перейшли в рішучий контрнаступ з Кременецького повіту Волині і східних районів ЗУНР. Протягом червня — початку липня 1919 р. західні повіти Поділля були звільнені українськими військами від червоних росіян. В Кам'янець-Подільський з території ЗУНР переїхав уряд і Директорія УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні — липні 1919 р. губернатором Поділля від УНР був М. Куриленко. Однак у липні 1919 ситуація на фронті різко загострилася, війська РСФСР перейшли в наступ на контрольовану УНР територію. Становище було врятоване тим, що 16-17 липня через р.Збруч в Кам'янець-Подільський повіт губернії відступили зі своєї власної території Галичини війська (УГА) і уряд ЗУНР під тиском військ Польщі. А оскільки УНР і ЗУНР були союзниками і формально навіть об'єдналися 22 січня 1919 р. в одну державу, то сили незалежної України подвоїлися. Наприкінці липня 1919 р. об'єднані війська УНР і ЗУНР перейшли в рішучий наступ проти РСЧА. На кінець серпня — початок вересня 1919 практично вся територія Подільської губернії була визволена від російських більшовиків.

Але вже у вересні 1919 нависла інша загроза — з боку Добровольчої армії генерала Денікіна, що наступали з півдня і сходу проти Червоної армії. Керівництво УНР намагалось домовитися з Денікіним, оскільки в обох був спільний ворог — більшовики. УНР просила країни Антанти — Францію, В.Британію, США та інших вплинути на російських білогвардійців, щоб вони не воювали проти українців. Та все було марно. Жодна з великих держав не стала на захист української держави. Наприкінці вересня 1919 р. Добровольча армія за наказом Денікіна розпочала активні воєнні дії проти армії УНР і УГА. Під час жорстоких і героїчних боїв у вересні — жовтні — листопаді 1919 війська УНР і ЗУНР зазнали поразки від білогвардійців. Армія УНР відійшла в район міст Старокостянтинова і Любара на півдні Волині, а УГА уклала в умовах епідемії тифу сепаратне перемир'я з Денікіним. Західні райони губернії з містом Кам'янцем уряд УНР добровільно віддав під окупацію військами Польщі, щоб вони не дістались росіянам.

В січні — лютому 1920 р. війська РСФСР, які розгромили денікінців, знову захопили більшу частину Подільської губернії. УГА перейшла на бік більшовиків, знову ж таки бажаючи у такий спосіб фізично вціліти. На заході губернії встановився фронт між військами Польщі і Радянської Росії на захід від Вінниці, Жмеринки, Могилева-Подільського. На виконання умов Варшавського договору між С. Петлюрою і Польщею 25 квітня 1920 р. війська Польщі і 2 дивізії УНР перейшли у наступ проти військ РСФСР. У цей час вже більша частина губернії опинилась під контролем військ Польщі і УНР. Але у червні 1920 р. набагато чисельніша РСЧА перейшла в контрнаступ. В липні війська Польщі і УНР були відкинуті більшовиками за р. Збруч.

У вересні 1920 р. під час контрнаступу війська УНР і Польщі звільнили від більшовиків західні повіти Поділля, в Кам'янець знову переїхав уряд УНР. Але Польща більше не хотіла і не могла воювати з Росією і жертвувати життям своїх людей, тому уклала перемир'я з РСФСР. Російські більшовики скористались цим і протягом 10-21 листопада розбили війська УНР і вийшли на новий кордон з Польщею по р. Збруч.

Подільська губернія у складі Української СРР (1920—1925)
  • Карта Подільської губернії, 1921
  • Карта Подільської губернії, 1921
  • Карта Подільської губернії, 1922
  • Карта Подільської губернії, 1923
  • Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925

Керівники губернії у 1917—1925 роках

Відповідальні секретарі губернського комітету КП(б)У

Голови військово-революційного комітету і губернського виконавчого комітету

Населення
Мовний склад населення Подільської губернії за переписом 1897 року
Частка українськомовного населення в повітах Подільської губернії за даними перепису населення 1897 року

Рідна мова населення (перепис 1897 року[6]) :

Густота населення, за даними перепису 1897 року, становила 82,1 жит. на кв. версту. За густотою населення Подільська губернія посідала друге після Московської губернії місце в Європейській Росії (не рахуючи губерній Царства Польського). Найнаселенішим був Кам'янецький повіт — 105 жит. на кв.в., найменше Балтський — 52,5 на 1 кв. в.

Кількість поселень в губернії — 7207, зокрема 17 міст і 120 містечок. У 1872 р. всього населення було 1 954 627 жителів, а за переписом 1897 року — 3 031 513 (1 516 760 чоловік і 1 514 753 жінок.), що становило близько 2 % щорічного приросту.

У 17 містах за переписом 1897 р. проживало 221 870 осіб, або 7,4 % населення губернії

У 1666 селах, 150 крупніших селищах та хуторах у 1897 р. мешкало 2 796 429 жителів, або 92,6 % населення губернії.

За суспільними станами населення у 1895 р. розподілялося так:

  • дворяни — 26 208
  • духовного звання — 468
  • міщани 511 273
  • спадкові почесні громадяни — 4384
  • особисті почесні громадяни — 5329
  • купці — 5590
  • селяни — 2 037 754
  • євреї-землевласники — 13 951
  • відставні нижні чини і їх сімейства — 176 709
  • іноземці і ін. — 9986
Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Єврейська Польська Німецька Інша
Кам'янець-Подільський 27,1% 20,6% 44,8% 6,0% 0,3% 1,5%
Балта 17,7% 23,0% 56,3% 1,3% 0,1% 1,6%
Брацлав 33,2% 22,7% 41,7% 1,5% 0,3% 0,6%
Вінниця 35,5% 17,0% 37,5% 7,1% 0,4% 2,5%
Гайсин 42,1% 9,4% 46,1% 1,8% 0,1% 0,5%
Летичів 23,7% 9,0% 56,6% 10,2% 0,5%
Літин 32,3% 22,6% 40,6% 3,8% 0,7%
Сальниця 74,6% 0,4% 24,3% 0,5% 0,1% 0,1%
Хмільник 46,1% 1,3% 51,3% 1,3%
Могилів-Подільський 29,2% 12,0% 54,6% 3,1% 0,3% 0,8%
Бар 33,4% 4,9% 57,7% 3,8% 0,2%
Ольгопіль 59,5% 7,7% 30,3% 0,8% 1,7%
Проскурів 19,4% 15,2% 49,7% 12,4% 0,3% 3,0%
Нова Ушиця 28,8% 33,3% 34,8% 2,8% 0,2% 0,1%
Стара Ушиця 59,6% 1,1% 37,9% 1,4%
Вербовець 55,5% 1,6% 28,6% 14,1% 0,2%
Ямпіль 49,7% 4,2% 42,7% 2,5% 0,3% 0,6%

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призового віку Подільської губернії становила 80,88 %, євреїв — 12,35 %, поляків — 5,36 %, молдован (румунів) - 0,6%, росіян — 0,44 %, мазурів - 0,25%, німців — 0,05 %, чехів - 0,04%[7].

Релігія
«Мапа народонаселення Подільської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Релігійний склад населення (перепис 1897 року[8]) :

Православні в Подільській губ.
Юдеї в Подільській губ.
Римо-католики в Подільській губ.
Старообрядці в Подільській губ.

Найбільші громади юдеїв (за переписом 1897 р.):

Населений пункт Повіт Всього Юдеї  %
Кам'янець-Подільський Кам'янецький
35 934
16 221
45,14
Балта Балтський
23 363
13 235
56,65
Могилів-Подільський Могилівський
22 315
12 344
55,32
Вінниця Вінницький
30 563
11 689
38,25
Проскурів Проскурівський
22 855
11 411
49,93
Тульчин Брацлавський
16 245
10 055
61,90
Бершадь Ольгопільський
8885
6608
74,37
Меджибіж Летичівський
8164
6040
73,98
Хмільник Літинський
11 657
5977
51,27
Богопіль Балтський
7226
5909
81,77
Бар Могилівський
9982
5773
57,83
Криве Озеро Балтський
7836
5478
69,91
Немирів Брацлавський
8920
5287
59,27
Дунаївці Ушицький
7849
5198
66,22

Найбільшою чисельність римо-католиків була в таких населених пунктах (за переписом 1897):

Населений пункт Повіт Всього Римо-католики В%
Городок Кам'янецький
8848
4288
48,46
Кам'янець-Подільський Кам'янецький
35 934
4211
11,72
Чернівці Ямпільський
8994
3305
36,75
Проскурів Проскурівський
22 855
3201
14,01
Вінниця Вінницький
30 563
2629
8,60
Гречани Проскурівський
2185
2151
98,44
Жмеринка Вінницький
13 944
1638
11,75
Шаровечка Проскурівський
1381
1368
99,06
Бар Могилівський
9982
1332
13,34
Шостаківка тепер (Шаргород) Могилівський
1348
1233
91,47
Мацьківці Проскурівський
1168
1161
99,40
Оринин Кам'янецький
5727
1061
18,53
Маниківці Летичівський
1167
1007
86,29

Розселення старообрядців в Подільській губернії (за переписом 1897 року):

Населений пункт Повіт Всього Старообрядці У %
Балта Балтський
23 363
1804
7,72
Брацлав Брацлавський
7863
1144
14,55
Перепеличчя Брацлавський
953
129
13,54
Шура Копіївська Брацлавський
2315
964
41,64
Борсків Вінницький
1934
1927
99,64
Вінниця Вінницький
30 563
562
1,84
Жуківці Вінницький
1764
1014
57,48
Курники з Атаками Вінницький
700
401
57,29
Людавка Вінницький
1600
819
51,19
Гайсин Гайсинський
9374
264
2,82
Женишківці Летичівський
2504
238
9,50
Петраші Летичівський
2534
1282
50,59
Літин Літинський
9420
534
5,67
Слобода-Чернятинська Літинський
713
706
99,02
Бар Могилівський
9982
233
2,33
Куренівка Ольгопільський
1375
322
23,42
Пилипонівка Ольгопільський
1466
1332
90,86
Пилипи-Хребтіївські Ушицький
1122
784
69,88
Ставчани Ушицький
950
168
17,68
Бушинка Ямпільський
1104
340
30,80
Краснянка Ямпільський
616
143
23,21
Пилипи-Борівські Ямпільський
1011
961
95,05
Юхимівка Ямпільський
1435
166
11,57

Господарство

Головне заняття жителів — сільське господарство. Ремеслами в 1895 році займалося 69 399 людей. За даними 1886, кустарними промислами займалося більше 6 тис. чоловік. У Проскурівському, Ольгопольському і Балтському повітах селяни деяких сіл займалися шиттям кожухів і кожушків, виробом овчин і шкіри і шиттям чобіт. У Вінницькому, Летичівському і Ольгопольському повітах існувало гончарне виробництво, в останньому — також вироблялися дерев'яні вироби; у Ямпольському — тесання каменів. Всіх фабрик і заводів в 1896 р. було 5 171, з 28 501 робітниками.

У губернії на межі з Австрією були 2 митниці — Гусятинська та Ісаковецька, Гуківська застава і Сатановський перехідний пункт.

Залізниць було 565 км, поштових доріг — близько 12 тис.км, поштових станцій — 50, з 715 кіньми. Ґрунтових доріг — 3 307 км.

Землевласники розводили головно яблука, груші і сливи, місцями і «волоські горіхи»; вишні і черешні стояли на другому плані; нерідкі персики і абрикоси; айва зустрічалися переважно в Балтському повіті. У селян переважали сливи і вишні. З ягід землевласники розводили полуницю, малину, смородину, аґрус. Кизил росте в дикому вигляді на південних кам'янистих схилах і стрімчастих берегах річок і струмків басейну Дністра. Дико ростуть також барбарис і терен. Виноград розводився головно в прибережній смузі Дністра. Виноробство існувало в Ольгопільському, Балтському, Ямпільському і Новоушицькому повітах.

Див. також

Примітки
  1. Генеральная карта Подольской губерніи Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проѣзжихъ дорогъ, станціи и разстоянія между оными верстъ — Сочинена 1820 года въ Ст. Петербургѣ
  2. Олена Кримська. Фонди Хмельницького обласного державного архіву — важливе джерело для вивчення землеволодінь міст і містечок Подільської губернії кінця XVIII — початку XX ст.
  3. Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської Імперії 1897 р. Наявне населення в губерніях, повітах, містах Російської Імперії (без Фінляндії). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 10 грудня 2016.
  4. Постанова ВУЦВК № 90 від 31 січня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  5. Всесвітній історичний проект. Архів оригіналу за 9 березня 2007. Процитовано 17 серпня 2007.
  6. Сергій Чорний. Національний склад населення України в ХХ сторіччі. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 29 липня 2009.
  7. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 146. (рос. дореф.)

Джерела

Посилання
  • Подільська губернія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
  • Мороз Валентин. Україна у двадцятому столітті: 1900—1920 роки. Львів: Астролябія, 2010. — С. 326—418.
  • Україна. 1919 рік: М. Капустянський. «Похід Українських армій на Київ-Одесу в 1919 році». Є. Маланюк. «Уривки зі спогадів». Документи та матеріали. — Київ: Темпора, 2004. — 558 с.
  • Ковальчук Михайло. Невідома війна 1919 року: українсько-білогвардійське протистояння. — Київ: Темпора, 2006. — 576 с.
  • Сосюра Володимир. Третя рота: роман. — Київ: Знання, 2010. — C. 151—178.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.