Ковбич Василій

Народився в Бразилії у сім'ї Івана Ковбича та Антонії з роду Кампана (мати італійського походження). Четверо з восьми дітей подружжя Ковбичів присвятили себе служінню Богові в монашому стані: Василій і Володимир у Василіянському Чині Святого Йосафата, Адріяна в Чині Сестер Святого Василія Великого, а Вероніка в Згромадженні Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії[1].

В 1970―1977 Василій навчався в початковій школі в Ронкадор та василіянській Малій семінарії св. Йосифа в Прудентополіс. 17 лютого 1978 року вступив на новіціят до Василіянського Чину в Іваї. 7 лютого 1980 року завершив новіціяцьку формацію, склавши перші тимчасові монаші обіти. В 1980―1984 роках проходив перед-університетські студії у Василіянському інституті в Куритибі, а 1984―1986 ― вивчав філософію у домі студій в Куритибі (Бател). Богослов'я студіював у Папському Григоріанському університеті в Римі (1986―1989), після чого продовжив спеціалізацію зі східних богословських наук та церковної історії в Папському Східному інституті (1990―1992)[2].

1 січня 1988 року склав вічні обіти у Василіянському Чині, а 1 січня 1990 в Римі архієпископ Мирослав Марусин висвятив його на диякона. Священиче рукоположення отримав з рук Папи Івана Павла ІІ в базиліці Святого Петра 10 січня 1990 року[2].

Після висвячення о. Василій був задіяний у різних учительських та адміністративних обов'язках в Чині: в 1990―1991 диригував хором василіян-студентів у Римі, навчав співу братів у Глен-Кові (США), в 1999―2004 був секретарем провінції Святого Йосифа в Бразилії, членом конституційної комісії ЧСВВ та директором єпархіальної літургійної комісії[2].

Після встановлення дипломатичних зв'язків Апостольського Престолу й України, о. Василь був покликаний до праці в Нунціатурі як перекладач і секретар першого нунція архієпископа Антоніо Франко (1992―1995). В 1995―1998 роках ― Генеральний секретар Василіянського Чину.

Впродовж перших 14-ти років священства о. Василій Ковбич виконував також різні душпастирські служіння: влітку 1991 ― на парафії в Детройті (США); в 1995―1998 був капеланом сестер Служебниць в Римі; 1999―2004 ― духівник жіночого Згромадження Катехиток Святої Анни, світського Інституту катехиток Серця Христового та в єпархіальній духовній семінарії. Упродовж цього часу давав духовні конференції та місії[2].

11 лютого 2004 року о. Василій був обраний на уряд протоігумена Бразильської провінції оо. Василіян і як протоігумен брав участь в Генеральній капітулі Чину, яка відбувалась в липні того ж року в Римі.

5 липня 2004 року обраний протоархимандритом Василіянського Чину святого Йосафата[2] і виконував це служіння протягом восьми років (до 10 липня 2012). Після завершення каденції повернувся до своєї провінції в Бразилії до монастиря в Куритибі, де виконує служіння парафіяльного сотрудника, духівника монастиря та Інституту катехиток Пресвятого Серця Христового, помічника в секретаріаті архієпархії св. Івана Хрестителя.