Ковпак Василь Йосипович

Після закінчення Брюховицької середньої школи був кандидатом до чину святого Василія Великого.

1986—1988 — служив у армії, після чого навчався у духовній семінарії. 21 листопада 1989 року висвячений дияконом, а 3 грудня цього ж року — на священика.

10 лютого 2004 року у Львові єпископ Любомир (Гузар) оголосив про те, що «священик Василь Ковпак з власної волі перестав належати до УГКЦ і Католицької Церкви взагалі й усі священнодіяння священика Василя Ковпака та його послідовників неважні перед УГКЦ та всією Католицькою Церквою». Разом з тим, Любомир наголосив, що Ковпакові та його послідовникам дорога до повернення в УГКЦ завжди відкрита, за умови відречення від приналежності єпископу Фельє.[1]

Рішенням II Ватиканського собору католицької церкви (1962—1965 роки), у богослужіння було внесено зміни: його скоротили і дозволили проводити латинською і національними мовами. На захист старого обряду 1970 року став архієпископ Марсель Лефебвр, який 1988 року самоосібно рукопоклав декількох єпископів без папського мандату, за що був відлучений Ватиканом від церкви.

14 листопада 2007 року архієпископ Львівський УГКЦ Ігор Возьняк оприлюднив декрет, в якому наголошувалося, що Колегіальний Трибунал Конгрегації Доктрини Віри підтвердив вердикт Колегіального Трибуналу Львівської архиєпархії УГКЦ щодо Ковпака, якого звинувачено у «вчиненні злочину схизми та винесено кару великої екскомуніки», тобто відлучення від Церкви.

Сам Ковпак не визнає відлучення від церкви.[2]

• Повідомлення щодо священика Василя Ковпака
• Лідер українських лефевристів проголошений поза Католицькою Церквою
• Священиче Братство Святого Священомученика Йосафата
• Інтерв'ю з о. Василем Ковпаком