Любомир (Гузар)

Народився 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар — священник УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за пседонімом Василь Лукич).[2]

У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбурзі продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 році в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у Елленвілі, штат Нью Йорк.

Вивчав філософію у Колегії св. Василія та 1954 року здобув ступінь бакалавра.

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958 році, як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата, здобув ліцензіат богослов'я. 30 березня того ж року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священника для праці в Стемфордській єпархії.

У 1958—1969 роках — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) душпастирем оселі «Союзівка» Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк. 3 1965 року — настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

Продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і 1967 року здобув ступінь маґістра.

У 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я 1972 року (дисертація на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму»). У 1972 році вступає в монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.

У 1975—1985 роках Любомир Гузар викладав догматику в Папському Урбаніанському університеті в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Риму висвячений Верховним Архієпископом Йосипом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 року не діяв як єпископ)[3]. У 1978 році Патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

У 1984—1991 роках — протосинкел Львівської Архієпархії у Римі.

Кардинальський герб Любомира Гузара

У 1993 році з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Єпископ Гузар після повернення з довготривалої еміграції зі США мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка[4].

У 1995 році закладено монастир Св. Теодора Студита в селі Колодіївка на Тернопільщині.

У 1993—1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 року призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

14 жовтня 1996 року, в зв'язку з поганим станом здоров'я Кардинала Мирослава Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира Єпископом Помічником Глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

З 14 грудня 2000 року (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов'язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

25 січня 2001 року на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви.

26 січня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

У 2002 році прийняв українське громадянство[5].

Любомир Гузар під час зустрічі з тернополянами у ТНЕУ (22.11.2012).

2004 року в м. Тернополі за участи Преосвященнішого кардинала Любомира Гузара відкрито, освячено пам'ятник патріарху Йосипу Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор Анатолій Водоп'ян).

21 серпня 2005 року офіційно змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва, який був центром греко-католицької церкви до захоплення Московією.

9 лютого 2011 року в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з посади глави УГКЦ[6][7].

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архієпископа Української греко-католицької церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років[8].

Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області.[9]

Помер о 18.30[10] 31 травня 2017 року в клінічній лікарні «Феофанія» після важкої недуги (цукрового діабету)[11][12][13]

Поминальні літургії відбулися 1—3 червня у Львові, 3 червня відбулася піша скорботна хода вулицями Львова від Собору Святого Юра до церкви Св. Михаїла, яка належить до монастиря монахів-студитів, одним з яких був кардинал Гузар.[14] Після цього траурний кортеж виїхав до Києва, де тіло спочилого патріарха було виставлено у архікафедральному Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ. Протягом Зелених свят 4-5 червня відбувалося прощання. Попрощатися з Патріархом прийшли тисячі киян, не лише греко-католики, а й люди інших віросповідань. Президент України Петро Порошенко[15], Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та Секретар РНБОУ Олександр Турчинов 4 червня 2017 року попрощалися з Любомиром Гузаром та висловили слова пошани до визначного релігійного діяча[16].

Увечері 4 червня в Соборі під проводом Верховного Архієпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука у співслужінні з Патріархом УПЦ КП Філаретом відслужено чин Архієрейського похорону спочилого владики.

Похований за участі найповажніших архиєреїв УГКЦ, представників інших конфесій та віросповідань, дипломатичного корпусу 5 червня 2017 року в День св. Духа у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в місті Києві[17]. Участь у Заупокійній літургії взяли посланець Папи Франциска архієпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації Східних Католицьких Церков, Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, єпископи УГКЦ та РКЦ, близько 600 священників, представники УП КП та УАПЦ, родина покійного, численні вірні. Під час промови Блаженніший Святослав подякував усім присутнім та назвав покійного Любомира кобзарем незалежної України.[18]

• Керівництво держави. Президент України Петро Порошенко і прем'єр-міністр Володимир Гройсман висловили співчуття з приводу смерті Любомира Гузара.[19][20]. Від імені парламенту держави співчуття висловив Голова Верховної Ради України Андрій Парубій[21]. Також співчуття висловив Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов[22]. Співчуття висловило Міністерство культури України[23].
• Органи місцевого самоврядування. Від імені громади міста Львова співчуття висловив міський голова Андрій Садовий. 1 червня оголошено у Львові днем жалоби з приводу смерті видатного релігійного діяча.[24]. Співчуття також висловили: Київська міська рада[25], Львівська обласна рада[26],Тернопільська обласна рада[27], Луцька міська рада[28], Тернопільська міська рада[29].
• Папа Римський. Папа Римський Франциск надіслав Главі УГКЦ телеграму співчуття з приводу відходу у вічність Любомира Гузара[30],[31]. Папа Франциск призначив особистого посланця для участі в похоронних богослужіннях світлої пам'яті Блаженнішого Любомира — Архієпископа Васіля Кирила, Секретаря Конгрегації Східних Католицьких Церков[32]. Повноважний посланець під час поховальної літургії зачитав особисте послання Папи Римського до Глави УГКЦ Святослава Шевчука, у якому дав високу оцінку життєвому духовному шляху Л.Гузара[33]. Папа Римський офіційно висловився про те, що Л.Гузар був одним з найбільших моральних авторитетів останніх десятиліть у всьому християнському світі[34].
• Релігійні організації. Від імені Української православної церкви Київського Патріархату, співчуття висловив Патріарх Філарет.[35] Конференція єпископів римо-католицької церкви України надіслала лист-співчуття Главі УГКЦ.[36]
• Навчальні заклади Співчуття висловили: Києво-Могилянська Академія, у якій він часто виступав з духовними лекціями-настановами[37], Львівська Духовна семінарія Святого Духа, де він був духівником[38], Київська Трьохсвятительська Духовна семінарія УГКЦ, засновником і духівником якої він був і поруч з якою проживав останні роки[39], Дрогобицька Духовна семінарія[40], Івано-франківська Духовна семінарія[41].
• Дипломатичні установи. Посольство США в Україні висловило сум через смерть Любомира Гузара[42]
• Заява Глави УГКЦ. 1 червня у Патріаршому соборі в місті Києві Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) в присутності представників засобів масової інформації зробив офіційну заяву з приводу смерті Блаженнішого Любомира Гузара, а також коротко розповів про його життєвий місійний духовний шлях.[43]

Один з засновників та активних учасників ініціативної групи «Першого грудня»[44].

Усі члени ініціативної групи підписали співчуття-звернення з приводу смерті Любомира Гузара. Вони відзначили велику роль архієрея у створенні цього важливого для України духовно-морального громадського утворення. Члени групи пообіцяли продовжувати духовну справу визначного релігійного діяча[45],[46].

1 грудня 2013 року блаженнійший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав усіх чинити добро:

«Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода». «Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро».[47]