Ковшевич Осип Миколайович

Д-р О́сип Микола́йович Ковше́вич (1855 — 6 січня 1919, Бережани) — військовий командант Бережанського повіту, полковник УГА, лікар.

Осип Ковшевич
 Полковник
Загальна інформація
Народження 1855(1855)
Смерть 6 січня 1919(1919-01-06)
м. Бережани, тепер Тернопільська область
Alma Mater Віденський університет
Військова служба
Роки служби 1918—1919
Приналежність  Австро-Угорщина ЗУНР
Вид ЗС Українська Галицька Армія

Біографія

Навчався у Бережанській гімназії, в часі науки захворіла його мати. Сім'я не змогла оплатити лікування, по тому присягнув, що присятить себе лікуванню бідних.

Закінчив медичний факультет Віденського університету. Для матеріальної незалежності вступив до цісарської армії; дослужився до полковника. Меценат — до театру купував квитки для своїх вояків і командирів, підтримував читальні «Просвіти», для занять гімнастикою хлопців з бережанського «Сокола» придбав за 400 корон снаряди, читав лекції з фехтування.[1]

Їздив по селах, виголошував промови на історичну тематику, а вчив селян боротися з різними недугами. Як інструктор з медичних знань брав участь у численних січових курсах.

Активний учасник Визвольних змагань, один із засновників Української Галицької Армії. Наприкінці жовтня 1918 до Бережан прибув Ісидор Сохоцький та по перемовинах з паном полковником досягає його запевнень щодо проведення зібрання української інтеліґенції про створення Західньо-Української Народної Республіки. 31 жовтня увечері доктор Ковшевич вибрався потягом до Львова для участи 1 листопада в нараді повітових делеґатів, які скликала Національна Рада. Після Листопадового чину Антін Чернецький в секретаріяті ручився залізничникам та щасливо відправив по домівках делеґатів — доктора Ковшевича, Андрія Шміґельського і Мирона Вітошинського.

Вже 2 листопада Ковшевич в Бережанах збирає широку раду для перебрання влади українцями, що й було щасливо зроблено 3 листопада. 4 листопада в бюрі старости полковник Ковшевич в присутності, зокрема, професора Ісидора Єлюка, врочисто проголошує перебрання влади в повіті Західньо-Українською Народньою Республікою. Першим українським старостою повіту Бережани 15 листопада стає радник бережанського окружного суду Іван Масляк, Окружним командантом Петро Біґус.

Восени 1918 р. у Козові на Бережанщині комісаром і військовим комендантом став нотаріус поручник Володимир Лібман; Військову Команду очолив штабний лікар доктор Осип Ковшевич.

Очолюючи боротьбу з епідемією холери у Бережанському повіті, заразився і помер. За його труною йшли тисячі людей з Бережанського та інших повітів краю. Похований на міському кладовищі у Бережанах.[2]

Вшанування пам'яті

Почесний громадянин Бережан[3], одна з вулиць міста пойменована на його честь.

Примітки

  1. Бережанська Земля: історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Торонто, 1970. — Т. 1. — С. 163.
  2. Парацій В. Символ вічності та пам'яті: Береданський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68.
  3. Почесні громадяни м. Бережани. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 3 червня 2017.

Джерела

Посилання

Примітки

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.