Коген Лазар Федорович

Лазар Коген з дитинства шкутильгав і тому в молодості в футбол міг грати тільки воротарем. Фізичні дані не дозволили добитися помітних досягнень, тому вже в ранньому віці він перейшов на тренерську роботу[2]. Під його керівництвом знаменита команда одеських вантажників «Местран» в 1923—1926 роках п'ять разів була чемпіоном Одеси (за сезон грали два одноколових чемпіонату — 1923 (весна), 1924 (весна), 1924 (осінь), 1926 (весна), 1926 (осінь)[3].

Лазар Коген (крайній ліворуч у нижньому ряду) у чвертьфіналі Динаміади УСРР 1929 року проти «Динамо» (Полтава)

У 1928 році він потрапив у київське «Динамо», обійнявши посаду керівника команди (посади тренера тоді ще не було)[4]. Під керівництвом Когена київські «динамівці» два рози вигравали Динаміаду УСРР (1931, 1933) та двічі ставали фіналістами (1929, 1932)[5]. Щоб вибратися із зони Голодомору, який охопив Україну, Коген організував в травні 1933 року тривалу поїздку команди за маршрутом Баку — Ерівань (нині — Єреван) — Тіфліс (нині — Тбілісі). Зігравши в Баку внічию 0:0, динамівці робили пересадку в Тбілісі, де провідник першого вагону поїзда не дозволив посадку, оскільки їх місця були вже зайняті, тому футболісти поїхали у восьмому вагоні. Під час поїздки поїзд зійшов з рейок, перші вагони пішли під укіс, через що загинуло багато людей і лише випадковість врятувала гравців «Динамо», яким три доби довелося чекати ремонту залізничної колії, щоб таки дістатись до Єревана[6].

На початку 1935 року Коген очолив збірну Куйбишева. Поява першого тренера (раніше тренерські функції в куйбишевських командах виконували їх капітани) позитивно позначився на підвищенні класу гри місцевих футболістів. У квітні 1936 року збірна Куйбишева вперше в історії провела передсезонний збір на півдні — в Одесі, звідки був родом її тренер. У підготовку гравців увійшли системність і різноманітність (раніше тренування обмежувалось лише ударами м'ячем по воротах), була вдосконалена техніка гри воротарів та ін[3]. Крім того Коген зумів вперше звернути на футбол увагу вищих місцевих керівників. Так, в липні 1935 року в будинку відпочинку, де готувалася команда, побував перший секретар крайкому ВКП(б) Володимир Шубріков, який розмовляв з футболістами. А 8 травня 1936 року вся збірна команда Куйбишева побувала на прийомі в крайкомі ВКП(б) у його секретарів Шубрікова, Левіна та голови крайісполкома Полбіцина[3].

В середині сезону 1936 роки повернувся в Україну[3]. Після окупації Києва був згідно з розпорядженням «пана шефа Персоналу Німецького Комісара мiста Киева» від 9.12.1941 призначений «Директором мiської контори естради», згодом перейменованої в «Київське бюро естради, музики і цирку», з весни 1942 року він виконував також обов'язки директора театру вар'єте[7]. Його ім'я в документах відділу мистецтв Київської управи фігурує до липня 1942 року, останнім з яких є скарга директора театру оперети Димнікова заступнику бургомістра Волконовичу, в якій Коген звинувачується в недбалості і «невиконанні Розпорядження Секції Мистецтв» управи[7]. Ймовірно загинув в Сирецькому концтаборі, до якого потрапив після арешту в серпні або вересні 1942 року[7]. За іншими даними загинув відразу після початку окупації у вересні 1941 року, коли його було розстріляно в Бабиному Яру[3].

Мав старшого брата Арона (1900—1984), який теж був футбольним тренером, зокрема очолював одеське «Динамо».

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)