Когнітивний дисонанс
Когніти́вний дисона́нс — внутрішній психічний конфлікт, що виникає при зіткненні в свідомості індивіда суперечливих знань, ідей, переконань або поведінкових установок (англ. cognitions) стосовно деякого об'єкта чи явища, за якого з існування одного елемента виникає заперечення іншого. У зв'язку з цим конфліктом, стан індивіда характеризується відчуттям неповноти життя.
Поняття когнітивного дисонансу вперше ввів Леон Фестінґер у 1956 році. Він також звернув увагу на ефект когнітивного дисонансу у впливі медіа на реципієнта масової комунікації.
Теорія когнітивного дисонансу характеризує способи усування чи згладжування цих протиріч і описує те, як це робить людина в типових ситуаціях. Теорія когнітивного дисонансу є одним з важливих напрямів у соціальній психології.
Проблема дисонансу
Серйозні випадки дисонансу можуть призводити до неспокою, відчуття провини або сорому, викликати значний стрес, знижену самооцінку, викликати агресію або інші небажані наслідки.
Можливі два шляхи подолання дисонансу індивідом:
- шляхом зміни власних понять, переконань або поведінки;
- виправдовуючи власні поняття, переконання або поведінку.
Джерела
- Варивода, Ярослав. Масова свідомість як об'єкт національної безпеки
- Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология. — Москва, 1996.(рос.)
- Когнітивний дисонанс(англ.)