Колесов Микола Борисович

Вихованець школи «Динамо» (Москва)[1]. 1976 року дебютував в московському «Динамо» в Вищій лізі СРСР. Всього за «Динамо» відіграв 73 матчі, забив 13 м'ячів.

1980 року пішов з «Динамо», оскільки не бачив довіри до себе з боку тренерів. Перейшов до «Кубані», де провів кілька яскравих сезонів. У сезоні 1986 пішов з «Кубані»: спочатку місяць був в Іжевську, але так і не був заявлений. Влітку 1986 року покликали в Калінін, але теж не заявили. Однак запропонували стати тренером, і Колесов другу частину сезону допомагав тренеру місцевої «Волги» Бабуріну. У підсумку, допоміг команді залишитися у 2-й лізі.

1987 року Колесова покликали назад в «Кубань», допомогти команді, яка вилетіла в Другу лігу. Провівши сезон в Краснодарі, він допоміг команді зайняти перше місце в групі, а потім і у фінальному турнірі між переможцями груп.

1988 року, на запрошення свого друга Миколи Латиша, кілька місяців відіграв за тульський «Арсенал». У 1989 році відіграв сезон за «Зорю» (Бєльці). Хоча команда грала слабо, але Колесов запам'ятався уболівальникам. Вони після сезону не хотіли його відпускати, але він віддав перевагу грати у ветеранських турнірах.

1990 року, на запрошення ще одного друга, Юрія Резніка, виступав за полтавську «Ворсклу».

1991 року, під час однієї з ветеранських ігор, суддя матчу Віктор Халапурдін, друг Валерія Четверикова, натякнув Колесову, що його чекають в «КАМАЗі». Спочатку Микола відмовлявся, але коли під час від'їзду на одну з ветеранських ігор, його зустрів на вокзалі Четвериков, що стояв під сильним дощем, то зрозумів — наміри керівництва «КАМАЗу» серйозні.

З 1991 року грав у Набережних Човнах. Пройшов з командою шлях від союзної буферної зони до вищої ліги Росії.

Продовжував грати до 38 років. Всього в чемпіонатах СРСР і Росії провів 465 ігор, забив 92 м'ячі. Влітку 1995 в Набережних Човнах, на переповненому стадіоні, йому влаштували офіційні проводи з футболу.

По закінченні професійної кар'єри грав у ветеранських турнірах.

Помер 23 серпня 1998 на 43-му році життя у Москві від пухлини головного мозку[2]. Похований на Кунцевському кладовищі.

• Чемпіон СРСР: 1976 (в);
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР:1975
• Переможець Кубку СРСР: 1977;

• Колесов Микола Борисович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Статистика футболіста на сайті klisf.ru^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)