Ворскла (футбольний клуб)

«Во́рскла» футбольний клуб вищої ліги України, володар Кубка України 2009 року та дворазовий бронзовий призер чемпіонату України 1996/1997 і 2017/2018. Заснований 5 січня 1955 року. Відроджений у лютому 1984 року.

«Ворскла» Полтава
Повна назваФК «Ворскла» Полтава
Засновано 5 січня 1955
Населений пункт Полтава, Україна
Стадіон «Ворскла» ім. Олексія Бутовського
Вміщує 24 795
Почесний президент Костянтин Жеваго
Головний тренер Юрій Максимов
Ліга Прем'єр-ліга
2020—21 5-те
Вебсайт vorskla.com.ua
Домашня
Виїзна
Запасна
Поточний сезон

До 1996 року «Ворскла» грала у першій лізі. Виборовши право грати у найвищому дивізіоні, команда з першої спроби посіла третє місце і отримала путівку до Кубка УЄФА. Бронза поки що залишається найвищим досягненням клубу у чемпіонатах України.

Колишні назви

Сучасна назва з 2005 року.

Історія

Заснування і перші роки

У 1955 році в Полтаві створили команду «Колгоспник» — колектив мав представляти Полтавщину та спортивне товариство «Колос». Серед запрошених гравців місцевих футболістів було небагато, а найкращим серед полтавців був страж воріт Станіслав Басюк. Першим тренером команди призначили Костянтина Скрипченка — відомого у минулому воротаря «Динамо» (Київ) та «Стахановця» (Донецьк). Перші 2 роки (1955—1956) грав у першості України серед колективів фізкультури і вже у 1956 здобуває Кубок УРСР, перемігши у фіналі «Машинобудівник». Такий успіх підштовхнув керівництво до того, щоб добитися включення Колгоспника до всесоюзних змагань у класі «Б».

Виступи у класі «Б» (1957—1967)

Наступного, 1957 р. полтавці здобули право виступати у класі «Б», де провели 11 наступних сезонів. Перший сезон у класі «Б» «Колгоспник» завершив на 7 місці. Цього року у команді перші ігри провів нападник Євген Золотухін — найкращий бомбардир клубу у 1959, 1960 та 1961 рр. (всього — 38 лігових м'ячів). Але після закінчення першості головний тренер Йосип Лівшиц залишив команду і за ним пішло чимало важливих гравців. Тому наступного року команда опустилася на 14 місце у чемпіонаті. У 1962 році Золотухін покинув клуб, але до «Колгоспника» повернувся відомий воротар Станіслав Басюк — у 1957 р. він починав кар'єру у Полтаві, згодом виступав за СКВО (Львів), ЦСКА (Москва) і луганські «Трудові резерви» (теперішня «Зоря»).

У 1965 році команда змінила назву на «Колос» і виступала під таким іменем до 1968 року, коли команду перейменовано на «Сільбуд».

З 1969 полтавський колектив отримав нову назву «Будівельник». Саме цього року у колективі кілька матчів зіграв нападник Юрій Ананченко — дворазовий володар Кубка СРСР у складі «Шахтаря». У 1968—70 рр. команда була середнячком у змаганнях 2 групи класу «А» (відповідник першої ліги), а після реорганізації радянського футболу у 1971 р. — постійним учасником ігор в українській зоні радянської другої ліги.

Виступи у другій лізі та виліт з неї (1971—1982)

Із середини 1970 року клуб тренував Юрій Войнов (чемпіон Європи 1960), а до команди запросили, зокрема, 21-річного нападника Віталія Старухіна, який у першому ж сезоні забив 15 голів. У 1972 році Войнов залишив команду, а Старухін перейшов до донецького «Шахтаря». Команда відновила назву «Колос».

Знаковим для полтавського футболу став 1974 рік — новим наставником став колишній гравець команди Віктор Носов, а 7 травня у грі проти вінницького «Локомотива» (1:1) свої перші м'ячі забив 16-річний Іван Шарій — майбутній найкращий голеадор команди у історії. Проте вже наступного року Носов поїхав до Донецька. Шарій забив у 1975 році 11 голів і його запросило київське «Динамо».

Місцеві гравці не могли виконувати високі завдання і команда виступала невдало у другій лізі — лише 16-е місце у 1976 році та 21-е у 1977. Зрештою, «Колос» попрощався зі статусом команди майстрів у 1982 році, коли полтавці посіли останнє 24-е місце в 6-й зоні другої ліги. Колектив перестав існувати. Більшість футболістів перейшла до «Кооператора», котрий грав у любительській першості України. Продовжувала працювати ДЮСШ «Колос», яка мала стати фундаментом для створення нової команди.

1984 — ренесанс і нова назва

Взимку 1984 головну команду області відродили — під назвою «Ворскла». Повернулося багато гравців колишнього «Колоса» (Юрій Мармач, Іван Іванченко, Володимир Прокопиненко, Юрій Резник) і метою стало повернення до другої ліги радянського футболу. У сезоні 1984 полтавці пробилися до фінального турніру всеукраїнської першости серед КФК (колективів фізичної культури), але не зуміли виграти його. Наступного року «Ворскла» у вирішальній грі поступилася охтирському «Нафтовику» — 0:1. У 1986 році команда впевнено виграла аматорський чемпіонат УРСР і пробилася до другої ліги.

До Полтави після виступів у київському «Динамо» та одеському «Чорноморці» повернувся нападник Іван Шарій, приїхав колишній голкіпер «Таврії», «Шахтаря» і московського ЦСКА Олег Моргун, а колектив зайняв непогане 9-е місце (Шарій відзначився 22 рази). Наступного року «Ворскла» ще краще виступила, завоювавши «срібло» української зони. «Буковина (Чернівці)» набрала лише на 2 пункти більше. Кільканадцять ігор провів Андрій Ділай — колишній чемпіон СРСР у складі «Дніпра». Найкращим бомбардиром знову став Іван Шарій, який забив 20 м'ячів. Друге місце стало найвищим досягненням команди за всю історію виступів у чемпіонатах Радянського Союзу. У сезоні 1989 полтавці вдало зіграли у Кубку СРСР, коли дійшли до 1/16 фіналу, де у двоматчі виявилися слабшими від вищолігового «Жальгіріса» (1:0 і 1:5). У 1991 році стало зрозуміло, що це останній всесоюзний чемпіонат. Згідно з результатами українських команд у цій першості й було сформовано вищу та першу ліги української національної першости у новому 1992 році. Але «Ворскла» виступила невдало — 19-е місце, тому у незалежних чемпіонатах мусила починати від першої ліги.

Чемпіонати незалежної України (із 1992)

Фанати полтавської «Ворскли»
Автофани «Ворскли»

Надійним спонсором клубу від 1995 року став «Полтавгазпром». Відразу у першому сезоні у вищій лізі, 1996/97, «ворскляни» здобули «бронзу» — найвищий результат в історії. Саме у тому сезоні «Ворскла» провела одну з найпамятніших матчів у своїй історії — проти київського «Динамо» (4:3)[1].

На воротах стояв досвідчений Андрій Ковтун, в обороні грали, зокрема, Олександр Головко, Станіслав Боровський та Володимир Дичко. У півзахисті діяли ветеран Іван Яремчук (учасник чемпіонатів світу з футболу 1986 та 1990 років та володар Кубка володарів кубків у складі київського «Динамо» 1985 року), Віктор Богатир, Віталій Кобзар та капітан Ігор Кислов, а у нападі грали найкращий в історії бомбардир клубу Іван Шарій та Ігор Чуйченко, який став найрезультативнішим футболістом «Ворскли» того сезону (забивши 14 голів).

Це дозволило команді стартувати у єврокубках. В сезоні 1997/98 «Ворскла» пройшла ризьку «Дауґаву» (перемоги 3:1 у гостях та 2:1 на власному полі) у попередньому раунді Кубка УЄФА, проте поступилася «Андерлехту» (Брюссель) у першому кваліфікаційному етапі — по 0:2 на виїзді і вдома.

Наступного року полтавці зайняли 5-те місце і спробували пробитися до Кубка УЄФА через Кубок Інтертото, але пройти сито відбору Інтертото не змогли. «Ворскла» ще раз вийшла у зону євротурнірів після успішного сезону 1999/2000, коли клуб посів 4-ту позицію у чемпіонаті. В атакувальний діях вдало грали Віталій Кобзар та нападники Володимир Мазяр і Олександр Мелащенко, у півзахисті — Сергій Онопко (молодший брат відомого російського гравця Віктора Онопка), Олександр Омельчук та білоруси Михайло і Володимир Маковські. Позаду: Ігор Мачоган, Сергій Баланчук та Віктор Доценко. На воротах грав Андрій Ковтун. Але в Кубку УЄФА жереб вибрав суперником українців «Боавішту» — португальці виграли обидві гри по 2:1. Цього сезону із Полтави пішли віковий воротар А. Ковтун, на місце якого взяли Сергія Долганського та нападника О. Мелащенка, якого купило «Динамо» Київ. Долганський став одним з найстабільніших футболістів «Ворскли» у наступних сезонах.

Сучасна історія команди

Володимир Чеснаков

Сезон 2008/09 став для «Ворскли» найуспішнішим за останні роки — попри перехід одного з лідерів команди Сергія Кравченка до «Динамо» (Київ) полтавці фінішували на 5-й позиції у чемпіонаті України і виграли перший трофей в історії клубу, Кубок України 2009.

Посівши у сезоні 2010/11 шосте місце у чемпіонаті України команда отримала право на участь у кваліфікації до Ліги Європи. Подолавши 3 етапи кваліфікації виграла у таких команд як «Гленторан» (5:0), «Слайго Роверз» (2:0) та «Динамо» (Бухарест) (5:3). У груповому етапі чемпіонату здобула всього два очка за нічиї із «Стандардом» (0:0) та «Копенгагеном» (1:1).

Завершення єврокубкового сезону 2011/12 було затьмарене достроковим розірванням контракту із боку головного тренера команди Миколи Павлова із яким «Ворскла» досягала успіхів починаючи з 2007 року. Перед початком нового сезону команда залишилася без тренера. Сезон 2012/13 став для «Ворскли» випробуванням, адже окрім проблем із тренерами, команда втратила багато талановитих футболістів: завершили кар'єру Дмитро Єсін та Василь Сачко, а в зимове міжсезоння з команди було продано трьох системоутворюючих гравців: Євгена Селіна, Романа Безуса та Олега Краснопьорова.

Сезон 2013/14 для команди розпочався із призначення нового головного тренера, яким став ветеран команди та місцева футбольна зірка Василь Сачко. У сезоні 2014/2015 разом з ним клуб отримав місце у відборі до Ліги Європи. В наступному сезоні вони намагалися пробратися до групового етапу. Суперником стала «Жиліна». Перший матч був дуже невдалий — 2:0 на користь суперника. Але у наступному матчі все змінилося. «Ворскла» тягнучи до останніх хвилин екстра-тайму вже зробила рахунок 3:0. І за 4 секунди до кінця матчу пропустила гол — 3:1. За правилами м'яча на виїзді команда залишає відбір.

У 2016 році «Ворскла» вдруге поспіль отримала право зіграти у Лізі Європи (у стартовому раунді за підсумками двох матчів поступилася загребському «Локомотиву»[2]). Протягом сезону клуб відчував фінансові проблеми, що стало причиною втрати цілої групи гравців основного складу[3].

В сезоні 2017/2018 посіла третє місце і виборола бронзові медалі УПЛ, вдруге в своїй історії.

Уболівальники

Соціологічне опитування, проведене 2011 року, показало, що «Ворсклу» підтримують 4 % футбольних уболівальників центру країни та близько 1 % усіх уболівальників України (9-те місце за популярністю)[4], а відповідно до аналізу пошукових запитів в Інтернеті 2012 року клуб був 8-м в Україні (1,5 % пошукових запитів)[5].

У сезоні 1995/96 «зелено-білі» виграли першу лігу й стали найвідвідуванішою командою першості — їхні домашні матчі збирали в середньому 8,5 тисячі глядачів. Успішні виступи у вищій лізі наступного сезону (бронзові медалі 1996/97) спричинили черговий злет відвідування — на полтавський стадіон того сезону ходили найбільше в Україні, матчі збирали в середньому майже 13 тисяч осіб.

На стадіоні «Ворскла» найвідданіші вболівальники підтримують клуб у 22-му секторі. Фани «Ворскли» приятелюють з уболівальниками «Чорноморця» й «Шахтаря», а неприятелями вважають фанатів «Металіста», «Карпат», «Динамо», «Зорі», «Іллічівця», «Металурга» (Донецьк) та «Арсенала»[6].

Відвідування

Середня відвідуваність домашніх матчів «Ворскли» у чемпіонаті країни:

  • Сірий — друга ліга
  • Салатовий — перша ліга

Єврокубки

«Ворскла» перед матчем з «Копенгагеном»
Сезон Турнір Раунд Клуб Вдома На виїзді Загалом
1997—98 Кубок УЄФА 1Q Даугава (Рига) 2-1 3-1 5-2
2Q Андерлехт 0-2 0-2 0-4
2000—01 Кубок УЄФА 1Q Работнічкі 2-0 2-0 4-0
1 Боавішта 1-2 1-2 2-4
2009—10 Ліга Європи УЄФА Плей-оф Бенфіка 2-1 0-4 2-5
2011—12 Ліга Європи УЄФА 2Q Гленторан 3-0 2-0 5-0
3Q Слайго Роверз 0-0 2-0 2-0
Плей-оф Динамо (Бухарест) 2-1 3-2 5-3
Груповий етап Копенгаген 1-1 0-1 1-2
Ганновер 96 1-2 1-3 2-5
Стандард (Льєж) 1-3 0-0 1-3
2015—16 Ліга Європи УЄФА 3Q Жиліна 3–1 дч 0–2 3–3 (ч)
2016—17 Ліга Європи УЄФА 3Q Локомотива 2–3 0–0 2–3
2018—19 Ліга Європи УЄФА Груповий етап Арсенал (Лондон) 0-3 2-4 2-7
Карабах (Агдам) 0-1 1-0 1-1
Спортінг (Лісабон) 1-2 0-3 1-5
2020-2021 Ліга Конференцій 2Q КуПС (Куопіо) 2:3 д.ч. 2:2 4:5
І В Н П М О
Усього: 34 12 5 17 42-52 29

Кращі бомбардири в ЄК: Віталій Кобзар і Олександр Мелащенко - по 3 гола

Усі сезони

Чемпіонати Радянського Союзу

Чемпіонати незалежної України

Досягнення

Відомі футболісти

Футболіст року в Україні — номінанти

Сергій Кравченко

Топ-50

У 2010 році інтернет-видання Football.ua провело опитування і надрукувало список найкращих гравців в історії клубу:[8][9].

  1. Юрій Москалець
  2. Іван Шарій
  3. Ігор Кислов
  4. Геннадій Медведєв
  5. Іван Іванченко
  6. Сергій Чуйченко
  7. Дебатік Цуррі
  8. Юрій Резник
  9. Віталій Кобзар
  10. Йован Маркоський
  11. Віктор Бичков
  12. Сергій Долганський
  13. Володимир Войтенко
  14. Анатолій Дяченко
  15. Вазген Манасян
  16. Сергій Онопко
  17. Олександр Піндєєв
  18. Борис Карпенко
  19. Степан Котора
  20. Арменд Даллку
  21. Василь Сальков
  22. Сергій Доронченко
  23. Євген Назарук
  24. Віктор Петрук
  25. Василь Сачко
  26. Олександр Омельчук
  27. Віталій Бардешин
  28. Борис Маслов
  29. Андрій Ковтун
  30. Андрій Хомин
  31. Сергій Лукаш
  32. Ігор Мачоган
  33. Анатолій Хижняк
  34. Станіслав Басюк
  35. Олег Моргун
  36. Володимир Борисов
  37. Олег Кривенко
  38. Григорій Ярмаш
  39. Ігор Костюк
  40. Володимир Попіневський
  41. Анатолій Вітков
  42. Андрій П'ятов
  43. Анатолій Штриголь
  44. Петро Ротань
  45. Віталій Старухін
  46. Юрій Мармач
  47. Віктор Носов
  48. Сергій Кравченко
  49. Лер Гедеванішвілі
  50. Володимир Дичко

Тренери


Склад команди

Станом на 15 жовтня 2021 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Позиція Гравець
21 ВР Олександр Ткаченко
31 ВР Дмитро Різник
51 ВР Павло Ісенко
5 ЗХ Наджееб Якубу
13 ЗХ Сергій Яворський
16 ЗХ Йоонас Тамм
17 ЗХ Володимир Чеснаков (капітан)
50 ЗХ Ібрахім Кане
4 ПЗ Ігор Пердута (віце-капітан)
6 ПЗ Олександр Скляр
Позиція Гравець
8 ПЗ Олів'є Тілль
28 ПЗ Давід Пуцлін
38 ПЗ Артем Челядін
47 ПЗ Амількар Коджові
52 ПЗ Даніїл Сємілєт
9 НП Іван Пешич
11 НП Руслан Степанюк
14 НП Данило Кравчук
73 НП Лукас Ранжел
95 НП Салія Конате

Юнацький склад (U-19)​

Станом на 15 жовтня 2021 року відповідно до офіційної заявки на сайті ПЛ
Позиція Гравець
58 ВР Михайло Кулик
61 ВР Олександр Домолега
71 ВР Дмитро Ященко
98 ВР Тіт Чернецький
27 ЗХ Ілля Крупський
35 ЗХ Данило Ізотов
36 ЗХ Віталій Мороховець
39 ЗХ Володимир Івашевич
41 ЗХ Вадим Коновалов
49 ЗХ Володимир Швець
26 ПЗ Станіслав Прус
Позиція Гравець
30 ПЗ Іван Нестеренко
32 ПЗ Ярослав Білик
34 ПЗ Максим Пархоменко
37 ПЗ Євген Стаднік
40 ПЗ Дмитро Черниш
42 ПЗ Даніїл Зелінський
44 ПЗ Данііл Хрипчук
57 ПЗ Кирило Книш
79 ПЗ Ернест Бабешко
83 ПЗ Данило Гармаш
60 НП Іван Овсянніков

Емблеми клубу

Форма і стилістика логотипа:

Форма – геральдичний щит, що складається із кількох базових символів клуба;

Стиль – неокласицизм и авторське рішення з урахуванням характера регіону;

Основні кольори сучасної емблеми клубу:

а) білий, зелений — офіційні кольори клубу;

б) бордово-малиновий — колір герба міста;

в) золотисто-жовтий — колір перемоги й достатку.

Базові символи емблеми:

  • Круглий картуш і рік заснування клубу — точка відліку великого початку;
  • Геральдичні крила, що обрамлюють картуш — стремління до найвищих цілей;
  • Символічна стрічка з назвою клубу — інформативна презентація назви клубу;
  • Центральний щит — символ міцного захисту і неприступності;
  • Стріла й лук в нижній частині — готовність вистрілити будь-якої миті;
  • М'яч — головний футбольний символ (правильне розташування чорних ромбів);
  • Чотири шестикінечні зірки — головні символи герба міста — символи світла й успіху.[10]

Посилання

Література

  • Романенко А. М. Футбол-85. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1985. — 120 с.
  • Романенко А. М. Футбол-86. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1986. — 152 с.
  • Романенко А. М. Футбол-87. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1987. — 120 с.

Див. також

Виноски

  1. Дубина, Олег. Виповнилося 20 років з дня легендарної перемоги «Ворскли» над «Динамо» (ВІДЕО). doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 14 лютого 2017.
  2. Дубина, Олег. «Ворскла» зі скандалом попрощалася з Європою. doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 21 лютого 2017.
  3. Дубина, Олег. Бартулович: скоріш за все залишу «Ворсклу» (ФОТО). doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 21 лютого 2017.
  4. Футбольна країна (соціологічне дослідження)
  5. «Динамо» є найпопулярнішим футбольним клубом України в «пошукачах» (ТСН, 16.10.2012)
  6. Фанатские союзы. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 21 лютого 2015.
  7. У сумарній цифрі враховано по 3 очки за перемогу
  8. 50 лучших. Ворскла (часть первая) (рос.) / Football.ua
  9. 50 лучших. Ворскла (часть вторая) (рос.) / Football.ua
  10. Символіка ФК «Ворскла». Офіційний сайт ФК «Ворскла» Полтава. Процитовано 24 травня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.