Колонія Сантьяго

Близько 650 року Ямайка колонізована переселенцями з Південної Америки. Найбільш ранні стоянки цих переселенців — мисливців на черепах і рибалок — були знайдені в графстві Мідлсекс у центрі острова. Близько 950 року люди культури Meillacan оселилися на обох узбережжях Ямайки, асимілювавшись із корінними жителями[1].

Культура таїно утвердилася на Ямайці близько 1200 року. Вони принесли з Південної Америки систему обробітку маніока, відомого як «conuco». Для збагачення ґрунту таїно спалювали чагарники і дерева, і насипали великі кургани з попелу, на яких садили маніок. Таїно жили у великих круглих житлах (bohios), побудованих із дерева і критих соломою і пальмовим листям. Таїно говорили на аравакських мовах і не мали писемності. Деякі зі слів, використовуваних ними, таких як Barbacoa («барбекю»), Hamaca («гамак»), Kanoa («каное»), Tabaco («тютюн»), Batata («солодка картопля») і Juracán («Ураган»), увійшли в іспанську та англійську мови.

Таїно були історичними ворогами сусідніх карибських племен, і протягом більшої частини XV століття сусіди витіснили їх на північний схід Карибського басейну[2].

Друга подорож Колумба, 1493

Четверта подорож Колумба, 1503

Христофор Колумб вирушив у свою другу подорож в Америку 24 вересня 1493 року[3]. 3 листопада 1493 року він висадився на острові, який назвав Домінікою, а 22 листопада — на Еспаньйолі і провів деякий час, досліджуючи острів і його ресурси. Він залишив Еспаньйолу 24 квітня 1494 року і прибув на острів Хуана (Куба) 30 квітня, а 5 травня — на Ямайку. Колумб дослідив південне узбережжя Хуана, перш ніж повернутися на Еспаньйолу 20 серпня. Пробувши деякий час на заході острова, він, нарешті, повернувся в Іспанію.

Колумб повернувся на Ямайку під час свого четвертого плавання в Америку. Він плавав по Карибському басейну майже рік, поки буря не винесла його кораблі на узбережжі в районі нинішньої Сент-Енн-Бей, Ямайка, 25 червня 1503 року.

Рік Колумб і його люди сиділи на мілинах Ямайки. Іспанець Дієго Мендес і деякі місцеві жителі вирушили на каное на Еспаньйолу за допомогою. Губернатор острова, Ніколас де Овандо-і-Касерес, вороже ставився до Колумба і перешкоджав зусиллям із порятунку його людей. У той же час Колумб нібито справив враження на тубільців, передбачивши місячне затемнення 29 лютого 1504 року, за допомогою розрахунків німецького астронома Регіомонтана[4]. Допомога, нарешті, прибула від губернатора 29 червня 1504 року, Колумб і його люди прибули в Санлукар-де-Баррамеда 7 листопада 1504 року.

Європейські колонії в Карибському басейні до 1600 року

Іспанська імперія почала своє офіційне управління Ямайкою в 1509 році, з формальної окупації острова конкістадором Хуаном де Есківелем і його людьми. Есківель супроводжував Колумба в його другій подорожі до Америки в 1493 році і брав участь у вторгненні на Еспаньйолу. Десять років потому чернець Бартоломе де лас Касас писав іспанським властям про різанину місцевого населення, проведену Есківелем в 1503 році.

Перше іспанське поселення на острові було засновано в 1509 році недалеко від затоки Святої Анни і було названо Севілья. У 1534 році поселенці переїхали на нове, більш здорове місце, яке вони назвали Вілья-де-ла-Вега, яке англійці згодом перейменували у Спеніш-Таун. Це селище служило столицею іспанської та англійської влади до 1872 року, коли столиця була перенесена в Кінгстон.

Іспанці жорстоко експлуатували місцеве населення, і багато хто з жителів загинули протягом п'ятдесяти років європейського панування. Згодом дефіцит корінного населення і робочих рук було вирішено активним завезенням африканських рабів[5]. Розчаровані відсутністю золота на острові, іспанці головним чином використовували Ямайку як військову базу для постачання експедицій з освоєння Північної та Південної Америки[6].

Іспанські колоністи не привезли з собою жінок, тому вони почали брати собі наложниць із місцевих таїно, у результаті чого народжувалися діти-метиси[7]. Сексуальне насильство над жінками таїно з боку іспанців також мало широке розповсюдження[8][9].

Таїно називали свій острів "Xaymaca", що в іспанській вимові перетворилося в «Ямайка»[10]. У так званій Картці адмірала 1507 року острів був відзначений як «Jamaiqua»[10].

Наприкінці 1654 року Олівер Кромвель сформував армаду проти колоній Іспанії в Карибському морі. У квітні 1655 року генерал Роберт Венейблс очолив армаду під час атаки на іспанський форт у Санто-Домінго, Гаїті. Тим не менш, іспанці відбили цю погано підготовлену атаку, відому як «облога Санто-Домінго», і англійські війська незабаром були знищені епідемією[11] [11][12].

Ослаблені лихоманкою і шукаючи легкої перемоги після поразки в Санто-Домінго, англійці вирішили атакувати єдиний іспанський острів Вест-Індії, який не мав оборонних споруд, — Ямайку. У травні 1655 року близько 7000 англійських солдатів, висадилися біля Вілья-де-ла-Вега. Нечисленним іспанським солдатам і поселенців острова не вдалося організувати опору, і Ямайка була зайнята британцями[13].

У наступні роки Іспанія неодноразово намагалася повернути Ямайку, і в 1657 році англійський губернатор Ямайки Вільям Брейн надав піратам базу в Порт-Роялі на Сантьяго, щоб вони допомагали захистити острів від іспанських атак. Іспанія так ніколи і не відбила Ямайку, зазнавши поразки в битвах при Очо-Ріос у 16570 році і при Ріо-Нуево в 1658 році. Англійці вважали Ямайку «кинджалом, направленим у серце Іспанської імперії», хоча насправді острів мав для них лише економічне значення[12].

• Список губернаторів Ямайки