Колупаєв Віктор Дмитрович

Народився у селищі Нєзамєтному (зараз місто Алдан Республіки Саха) у сім'ї робітників.

У 1954 році закінчив середню школу у Красноярську.

Закінчив радіотехнічний факультет Томського політехнічного інституту за спеціальністю " Радіотехніка" у 1961 році, працював у спеціальному конструкторському бюро, на заводі математичних машин "Контур", у НДІ, у лабораторії біоніки Сибірського фізико-технічного інституту (до 1982 року).

У 1966 році у томській газеті "Молодой Ленинец" було опубліковане його перше оповідання «Невдала експедиція». Перша фантастична публікація письменника - оповідання «Квиток до дитинства» - з'явилася у журналі «Вокруг света»у 1969 році, а його перша книга «Случится же с человеком такое!..» - видана у 1972 році. З 1976 року - член Союзу Письменників СРСР. Лауреат премії «Аеліта» 1988 року за збірку «Весна света».

Жив у Томську. На початку перебудови брав участь у русі "зелених".

Помер у Томську від гострої серцевої недостатності. Похований на кладовищі "Бактин"

У 2001 році ім'я В.Д. Колупаєва було присвоєно премії "Малая Урания". Премія присуджується за найкращий твір у гуманістичних традиціях російської фантастики.

Іменем В.Д.Колупаєва названа вулиця в селищі Апрєль у Томську.

Більшість оповідань Колупаєва можна віднести до рідкісного у радянській фантастиці 1970—1980-х років ліричного фентезі (на заході у схожому стилі писав, наприклад, Рей Бредбері) або "дивної міської прози" з елементами фантастики. Творчість письменника це спроба усвідомлення людиною свого місця у часі й просторі, а герої, ніби персонажі Олександра Гріна, постійно спрямовані на диво, на зустріч із невідомим: герой оповідання «Газетный киоск» (1971) отримує можливість заглянути у власне майбутнє; люди майбутнього з оповідання «Какие смешные деревья» (1977), що відправилися на захопливу космічну екскурсію з дітьми, для того, щоб на власні очі побачити справжню війну далекого минулого. У «Самом большом доме» (1974) дім, який шукає героїня (про нього їй розповіли загиблі батьки-космонавти), виявляється планетою Земля; герой програмного оповідання Колупаєва «Зачем жил человек?» (1970) приречений на невідомість, але однак продовжує натхненно творити; а герой повісті «Защита» (1977) отримує можливість спілкуватися з власною совістю по телефону.

Рідше, і, на думку деяких критиків, з меншим успіхом у творчому доробку Колупаєва зустрічаються традиційніші теми та мотиви жорсткої наукової фантастики. Оповідання «Качели Отшельника» (1972) і «Фирменный поезд „Фомич“» (1979) присвячені загадкам та парадоксам простору-часу (у останньому оповіданні це описано у формі філософсько-повчальної притчі). Розпочате, як типова хроніка інопланетного вторгнення, оповідання «Толстяк» над миром" (1980) перетворюється на сюжетно-оригінальну притчу про планету: після кожної нової спроби нападників відкидає все далі і далі у минуле.

В останні роки життя Колупаєв працював над трилогією «Безвременье. Времена. Вечность». У 2001 окремим виданням вийшов перший роман трилогії - «Безвременье», написаний разом з Ю. І. Марушкіним. Друга книга трилогії — роман-пародія «Сократ Сибирских Афин» — опублікована у 2001 році у красноярському журналі «День и ночь».

Цікавлячись філософськими проблемами простору й часу, Колупаєв з 1970-х років працював над працею «Пространство и Время. (Физический аспект)», коротке його видання було надруковане малим тиражем у 1994 році у Томську під назвою «Пространство и время для фантаста».

Твори Колупаєва перекладені англійською, болгарською, угорською, грузинською, китайською, корейською, монгольською, німецькою. польською, сербсько-хорватською, словацьку, французькою, чеською, шведською, японською мовами.

• Екстелопедія фентезі і наукової фантастики. В. Колупаєв
• В. Д. Колупаєв на сайті «Томское краеведение»
• Архів фантастики. В. Колупаєв
• Томський літературний некрополь