Комплекс будівель Морського відомства
Комплекс будівель Морського відомства — пам'ятка архітектури національного значення[1], розташована в Миколаєві (Україна). Включає браму і мури суднобудівної верфі (1849), чоловічу гімназію (1850) та два корпуси Старофлотських казарм (1850).
Комплекс будівель Морського відомства | |
---|---|
| |
46°58′21″ пн. ш. 32°00′17″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Адреса | вул. Набережна, вул. Перша Слобідська. |
Тип | комплекс будівельd |
Тип будівлі | громадські, службові, житлові |
Стиль | архітектура неокласицизму |
Автор проєкту | К. Акройд |
Архітектор | Карл Акройд |
Дата заснування | І п. ХІХ ст. |
Стан | задовільний |
Комплекс будівель Морського відомства Комплекс будівель Морського відомства (Україна) | |
Комплекс казарм збудований у І половині ХІХ століття у стилі пізнього англійського класицизму за проектом архітектора Чорноморського адміралтейського департаменту Карла Акройда. Складається з трьох однакових П-образно розташованих будівель. Споруди призначались для матросів флотських екіпажів, у кожному з них розміщувалось від 1200 до 2000 осіб. Комплекс будівель лише третина ансамблю, який планувалось збудувати навколо площі Адміралтейства: реалізації задуму завадила Кримська війна.[2][3]
Брама і мури суднобудівної верфі
Брама і мури корабельні | |
---|---|
| |
46°58′21″ пн. ш. 32°00′16″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Миколаїв |
Адреса | вул. Набережна |
Тип | комплекс будівельd |
Стиль | архітектура неокласицизму |
Архітектор | Карл Акройд |
Дата заснування | 1848 рік |
Статус | Пам'ятка архітектури національного значення |
Брама і мури корабельні Брама і мури корабельні (Україна) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Брама і мури зведені на місці первісної верфі, побудованої у 1788 р. Брама, що слугувала головним входом Миколаївського адміралтейства, являє собою призматичний об'єм з проїзною аркою посередині і кордергардіями по боках. Проїзд оформлено колонами доричного ордера. Бічні входи оформлені сандриками і наличниками, над ними — рельєфні зображення. Площини стін брами рустовані. На теперішній час брама є головною прохідною Суднобудівного заводу ім. 61 Комунара. Охоронний № 534/1.
Галерея
- Головні ворота Суднобудівного заводу ім. 61 Комунара та вхід до старого адміралтейства
- Барельєф радянської доби
- Художні композиції революційної тематики
- Мури суднобудівної верфі вздовж вул. Набережної
- Мури суднобудівної верфі вздовж вул. Набережної
Олександрівська чоловіча гімназія
Чоловіча гімназія | |
---|---|
| |
46°58′21″ пн. ш. 32°00′16″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Миколаїв |
Адреса | вул. Перша Слобідська, 2 |
Тип | комплекс будівельd |
Стиль | архітектура неокласицизму |
Архітектор | Карл Акройд |
Дата заснування | 1850 рік |
Статус | Пам'ятка архітектури національного значення. Пам'ятка історії місцевого значення |
Чоловіча гімназія Чоловіча гімназія (Україна) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Будівля, зведена для проживання матросів флоту Російської імперії, у 1862 році була передана Олександрівській чоловічій гімназії. Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 534/2) та пам'ятка історії місцевого значення: у 1882–1887 рр.. у гімназії навчався Віргілій Шанцер.[4]
Споруда П-подібна в плані, триповерхова, складена з камня-черепашника, не тинькована. Поле стін тамбуру оброблено рустом. Фасад фланковано ризалітами. У дорадянські часи при гімназії була облаштована домова церква, в якій на початку XX сторіччя сталася пожежа. У Другу світову війну будівля згоріла. Під час відновлення у 1946 по осі головного фасаду на постаменті встановлено шестиколонний портик доричного ордера, увінчаний трикутним фронтоном.
У радянські часи у будівлі розміщувався Будівельний технікум, нині Будівельний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури. У 1985 році за ініціативи колективу технікуму біля входу встановлено пам'ятник Гнату Шевченко, який з 1850 року служив тут матросом у 37-му флотському экипажі. Погруддя є копією першого в Російській Імперії пам'ятника нижньому чину, що встановили у серпні 1874 року біля головних воріт флотських казарм[5]
Галерея
- Будівля гімназії під час пожежі 22 березня 1912
- Сучасний вигляд фасаду
- Декоративний елемент огорожі
- Боковий фасад
- Пам'ятник Гнату Шевченко
Старофлотські казарми
Старофлотські казарми | |
---|---|
| |
46°58′21″ пн. ш. 32°00′16″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Миколаїв |
Тип | комплекс будівельd |
Стиль | архітектура неокласицизму |
Архітектор | Карл Акройд |
Дата заснування | 1850 р. |
Статус | Пам'ятка архітектури національного значення |
Старофлотські казарми Старофлотські казарми (Україна) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Старофлотські казарми були одними з перших монументальних будівель міста. Ансамбль складається з двох триповерхових споруд, що призначались для проживання матросів флоту Російської імперії. За радянських часів у корпусах розташовувалася бригада, зайнята на будівництві та ремонті кораблів ВМС. Охоронні номери 534/3 та 534/4.
Обидві будівлі П-образні, складені з камня-черепашника, нетиньовані. Фасади ритмічно членовані прямокутними віконними отворами, між першим і другим поверхами проходить карниз. Центральні і кутові частини корпусів підкреслені слабко вираженими ризалітами, оформленими плоскими пілястрами.
На початку 2010-х рр. було проведено реставрацію та реконструкцію першого корпусу під музейне містечко. З січня 2012 року у відреставрованому комплексі «Старофлотські казарми» розташовується Миколаївський обласний краєзнавчий музей.
Галерея
- Макет комплексу казарм у краєзнавчому музеї
Примітки
- Морського відомства будівлі. Пам'ятка архітектури національного значення
- http://ukurier.gov.ua/uk/articles/staroflotski-kazarmi-stanut-misteckim-arsenalom/ О.Івашко. Старофлотські казарми стануть мистецьким арсеналом]
- А.Шинкаренко. Старофлотские казармы принимают новый экипаж!
- Перелік пам'яток історії, монументального мистецтва та архітектури, взяті на державний облік по м. Миколаєву станом на 01.01.2015
- В.Щукин. Шевченко Игнатий Владимирович
Джерела
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4-х т. / Госстрой УССР и др.; Н. Л. Жариков (гл. ред.) и др. — К.: Будівельник, 1986 — Т. 3.: ст. 238–239.