Комп'ютерна програма

Комп'ю́терна програ́ма (англ. Computer program) — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування (комп'ютером), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах)[1].

Комп'ютерна програма

По іншому комп'ютерну програму визначають, як низку команд для комп'ютера, що становлять запис алгоритму однією з мов програмування.[2].

Програма може бути записана у текстовому вигляді на мовах програмування, подана у графічному вигляді за допомогою блок-схем, занесена до пам'яті обчислювальної системи у вигляді електричних сигналів або збережена на носіях інформації у вигляді файлу.

Комп'ютерні програми, якщо їх не подано у вигляді послідовності машинних кодів системи команд процесора обчислювальної системи, необхідно попередньо перетворити в такі коди за допомогою компілятора, або виконати програму, використавши програмний інтерпретатор.

Функціональні категорії

Функціонально комп'ютерні програми поділяються на системні програмні засоби та прикладні програмні засоби. Основною системною програмою є операційна система, що пов'язує комп'ютерне обладнання з прикладними програмами. Призначення операційної системи — надати оточення, в якому прикладна програма виконується в зручний та ефективний манер.[3] На додаток до операційної системи, до системних програм також відносяться утиліти що допомагають керувати та налаштовувати комп'ютер. Програми, основною ціллю яких є підтримка або покращення роботи користувача, називаються прикладними. До прикладних програм також відносяться утиліти, що виконують прикладні функції, наприклад, упорядкування даних.

Інтелектуальна власність

Комп'ютерні програми на території України охороняються законом як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.[4]

Однак, з 2008 р. Україна зобов'язалася застосовувати стандарти охорони інтелектуальної власності, передбачені Угодою ТРІПС.[5] І хоча ТРІПС, аналогічно до Закону України «Про авторське право та суміжні права», передбачає охорону комп'ютерних програм за режимом охорони літературних творів, однак не забороняє використання і режиму патентування (ст.27 ТРІПС). Це означає, що «держава-член СОТ має надати зазначені у ТРІПС права приватним особам»,[6] що і дозволяє патентувати програми.

Втім, оскільки відсутня достатня нормативна база та методологія, патентування програм як таке в Україні відсутнє, хоча й існує «теоретична» можливість[7] використовувати критерії патентування «корисних моделей» та «винаходів», які є некоректними щодо комп'ютерних програм.

Органом який займається реєстрацією авторських прав та патентів в Україні, є Державна служба інтелектуальної власності, яка серед іншого відповідає за «проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності».[8]

Див. також

Примітки

  1. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
  3. Silberschatz, Abraham (1994). Operating System Concepts, Fourth Edition. Addison-Wesley. с. 1. ISBN 0-201-50480-4.
  4. Див. статтю 18 закону України «Про авторське право та суміжні права».
  5. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
  6. Чибісов Д. М. «Правова природа Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)» // "Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право».- 2012.  — № 19
  7. Режим охорони пропрієтарного цифрового контенту. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  8. Положення про Державну службу інтелектуальної власності України. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.