Кондратович Іриней Михайлович

Іриней Михайлович Кондратович, уроджений Контратович (18 березня 1881, Унгвар, Угорське королівство 19 травня 1957, Ужгород, Україна) — український грекокатолицький (за радянської влади православний) священник, історик, письменник, журналіст, культурний і церковний діяч Закарпатської України.

Біографія

Закінчив гімназію (1899) и грекокатолицьку богословську семінарію (1903) в Ужгороді. 1904 р. єпископ Юлій Фірцак рукоположив його у священство. Короткий час працював у видавництві «УНІО», поки не одержав власну парафію.

Служба парафіяльним священником

  • Колониця (1905—1922)
  • Хоньковце (сл. Hunkovce) (1922—1938)
  • Йовра, дн. Сторожниця (1938—1949)

Інша церковна служба

  • Капелан австро-угорської армії під час Першої світової війни.
  • Член єпархіальної консисторії (1928).
  • Архідиякон (1942).
  • Адміністратор Мукачівської єпархії (1949).
  • Настоятель Ужгородського Хресто-Воздвиженського собору (1949—1952).
  • Служба в Доманинцях і Йоврі, тепер Сторожниця (1952—1957)
  • Призначений протоієреєм, але до служби не приступив (1957)

Громадсько-культурна робота

  • Член Товариства О. Духновича.
  • Піддиректор «Під­­карпатського товариства наук» (1941–44).
  • Радник Міністра освіти (1942).

Політичні погляди

Біографи нерідко закидають йому переміну політичних поглядів залежно від того, хто був чинною владою. Після створення першої Чехословацької республіки він підтримав нову владу, а також політику українізації в Карпатах, почав писати за українізованим правописом Івана Панькевича, який пропагандувало Шкільне управління. Після угорської окупації Підкарпатської України так само привітав мадярську владу, став радником міністра освіти. Після встановлення на Карпатах радянської влади брав участь у ліквідації Грекокатолицької Церкви і заявив про «повернення» до московського православ'я.

Публікації

Історичні роботи

Поряд із священством займався дослідженнями у сфері русинської історії и популярізації її найголовніших подій.

Певні з його робіт вийшли за кордоном:

  • The Olsavsky Bishops and Their Activity. // Slovak Studies, vol. 3, Rome, 1963;
  • Из древней жизни подкарпаторусскаго народа. // Kalendar Sojedinenija na hod 1936. Homestead, Pennsylvania, 1936.

У 1920–40 рр. в підкарпатських періодичних вмданнях выступав з історичними статтями і розвідками на актуальні і дискусійні теми.

  • «Карпаторусскій вѣстникъ»
    • «Рукописный Мѣсяцесловъ изъ 1805 года», 1922, ч. 26;
    • «Стародавна краинска граница и ей остаткы въ Ужанской жупѣ», 1923, ч. 7;
    • «Историческое скоморошество. Дачто о поселеніяхъ ру­­синовъ», ч. 18–19;
    • «Синьо-жол­тый прапоръ и червеный мед­вѣдь», 1924, ч. 2.
  • «Подкарпатська Русь»
    • «Додатки к исторіѣ шкôльництва Пôдкарпатскоѣ Руси», 1924, ч. 2;
    • «Стремлѣня за руську печатню на Пôдкарпатс­кôй Руси и памятники старо­печат­ных церковных книг», ч. 4;
    • «Борьба за руський язык в Ужго­родскôй гимназіи», 1927, ч. 6.
  • «Недѣля»
    • «Из нашой исторіѣ. Кто мы?», 1935, 6 октобра;
    • «Cта­­ро­давна вѣра наших предков», 1935, 27 октобра.
  • «Русскій народный голосъ»
    • «Алексѣй Леонидо­вичъ Петровъ и новые пути карпаторусской исторіографіи» 1936, ч. 14.
  • «Зоря–Hajnal»
    • «Новѣ пути Подкарпатской исторіографіѣ», 1941, ч. 1–2.

Підручники

Написав чотири богословських підручники словацькою мовою.

Вибрані оповідання

Література

  • Данилець Ю., Монич О. Иреней Кондратович // Енциклопедія сучасної України
  • Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. ISBN 80-85137-15-1.
  • Магочій П. Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010.
  • Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999.
  • Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Изд-во В. Падяка. Ужгород, 2001.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.