Кондратюк Ольга Юстинівна

Могила Кондратюк О. Ю. — партизанки

Народилась в с. Мала Березина (умовна частина нинішнього с. Березина на південь від траси Київ-Чоп). Перед ВВв закінчила 4 класи середньої школи в сусідньому селі Гадзинка. Під час ВВв сім'я Кондратюків брала активну участь в партизанському русі. Її батька схопили в полон, та за допомогою житомирських підпільників він втік. З того часу в хаті Кондратюків переховувались двоє полонених[1], які втекли разом з батьком. Селом нишпорили поліцаї та гітлерівці. Забирали молодь до Німеччини. Прийшли і за Ольгою. І хоч дівчина переховувалася на горищі дідової хати, довелося вийти із схованки, щоб староста не підпалив хату разом з людьми. Великий гурт молоді й підлітків погнали окупанти до станції. Ольгу Кондратюк врятували від фашистської каторги батькові товариші по підпіллю й привели у партизанський загін імені М. Щорса, яким командував Адам Цендрівський, один з братів великої партизанської сім'ї. Слідом за нею до партизанів прийшов батько О.Кондратюк. Йому пощастило уникнути арешту. В загоні Оля Кондратюк куховарила, готувала перев'язочні матеріали, збирала цілющі трави, вчилася стріляти. Потім стала ходити у розвідку в найнебезпечніші місця.

Гітлерівці вирішили знищити партизанський рух в величезному Івницькому лісі. Під час масштабної операції 9-10 06.1943 року — загін партизан був блокований в Івницькому лісі. Цілий день точився бій. Вранці партизани прорвали вороже кільце, але багато їх потрапило в полон в оточенні близ с. Рудня-Грабівка (сучасне с. Рудня). Серед них була Ольга Кондратюк. Після довгих катувань їх розстріляли. Підлітків та дітей по черзі розстрілювали із автомата в потилицю, перед власноруч ними ж викопаною окремою братською могилою на околиці села Рудня-Грабівка.

Про смерть Ольги Кондратюк повідомили її родичів в с. Березина. За переказами прадіда М.Кондратюк (діда О.Кондратюк), який поїхав до місця страти онучки — діти в ямі були сильно понівечені, зі слідами побоїв, виламаними руками, виколотими очима. Через вистріл в потилицю дітей упізнати було неможливо. Дід Ольги Кондратюк впізнав її лише за розкішним довгим рижим волоссям.

Особиста карточка могили від військомату

Спочатку була ніби-то похована в братській могилі на місці розстрілу[2]. За словами ж М.Кондратюк — прадід забрав Ольгу Кондратюк із братської могили невдовзі після розстрілу, і поховав на кладовищі рідної Березини. В 1971 році на її могилі встановлено обеліск із чорного полірованого з лицьової сторони -габро. Пам'ятник увінчано зіркою і має висоту 1,5 м. На лицьовій стороні має вмонтовану світлину з порцеляни, нижче присвятний надпис.

Могила О.Кондратюк є об'єктом культурного надбання і охороняється відповідним законом України. На початку 90-тих років в селі Березина планували відкрити шкільний музей присвячений юній партизанці. Наразі ідея не реалізована.

• Мокрицький Павло. «Віртуальний Інтерактивний Атлас об'єктів культурної спадщини Житомирського району», Житомир, НІД «Глобальних проблем»,2015р (в процесі укладання).
• Іващенко Олена. Могила Кондратюк О. Ю. (іст.). [Ст. 100] : 16-річна партизанка із загону ім. М. Щорса, яким керував А. Й Цендровський: с. Березина, Глибочицька сільрада, Житомирського р-ну] / О. Іващенко //

Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури міста Житомира і Житомирського району. Вип. 6. — Житомир: Полісся, 2006. — С. 183—184. — Бібліогр.: с. 183.

• Книга Пам'яті України. Житомирська область. Т. 12. — Житомир: Льонок, 1998. — С. 330.м
• Тихонов Б. Синій світанок / Б. Тихонов // Вічно живі: зб. докум. нарисів / худож. оформлення В. П. Глуздова. — 4-е вид., переробл. — К. : Веселка, 1975. — С. 123—126.
• Юні месники Поліського краю / упоряд. Ж. І. Василенко ; ред. Г. С. Хіміч. — Житомир: Полісся, 1997. — С. 24-25, 29.
• Лібера І. «Ім'я овіяне легендою»/ Комсомольська зірка/1970, 14 листопада

• https://www.youtube.com/watch?v=c9nlpD1xLvk%7C «Забута Згадана Війна» (Випуск № 1) Фрагмент № 5 на 4хв 50сек.
• http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=83794348 | База даних «Меморіал»