Конклюдентний договір

Конклюде́нтний до́говір (від лат. conclude — укладаю, роблю висновок) договір, у якому втілюється воля особи укласти угоду. Прикладом може слугувати продовження трудового договіру на усних домовленостях. Поняття та види угод // Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт. Цивільне право України: Підручник, 1999]</ref>.

Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством. ЦК України (ст. 764)[1]виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму, а відсутність заперечень наймодавця протягом одного місяця, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором. Тут юридичного значення набуває факт відсутності заперечення, тобто мовчання з боку наймодавця.

Ст. 205 ЦК України[2]допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться саме про конклюдентні дії.

Частина 2 цієї статті передбачає можливість укладення правочину у спрощеній формі. Якщо тільки законом для даного виду правочину не встановлена обов'язкова письмова форма, достатньо може бути і певної поведінки сторін. Це можуть бути дії або бездіяльність окремих осіб (в односторонніх правочинах) або узгоджені дії учасників дво-або багатостороннього правочину (так звані «конклюдентні дії»).[3]

Приклади конклюдентних дій

  • Купівля товарів або обмін валюти через автомати
  • Придбання товарів у магазинах самообслуговування
  • Оплата проїзду в громадському транспорті
  • Дарування через передачу ключа (символу)
  • Прийняття спадщини безпосередньо.
  • Сплата послуг без підписання відповідного акта наданих послуг (акта виконаних робіт) може розглядатися як конклюдентні дії.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.