Конкорданс

Конкорданс — (від нім. konkordanz, англ. concordance — згода, відповідність, лат. conncordare — узгоджуватися, приводити до згоди) — особливий тип словника, в якому кожне слово або поняття розташовані в алфавітному порядку з мінімальним контекстом і всіма випадками вживання у цьому тексті, список слововживань з відсиланнями до всіх контекстів[1]. Конкорданс інколи визначають як словник сполучуваності мовних одиниць, словник контекстів або словопокажчик з контекстом. Існують конкорданси багатьох значимих текстів: Біблії, творів Вільяма Шекспіра, Тараса Шевченка, Івана Франка тощо[2].

Значення і завдання

Для багатьох досліджень із проблем функціонування мовних одиниць виникає потреба у словнику-конкордансі до текстів. У цьому словнику формується (за допомогою комп'ютерних програм це робиться автоматично) реєстр слів (словоформ), які зустрілися в корпусі текстів із відповідною адресацією та граматичними характеристиками. Власне, словник-конкорданс є впорядкованою лексико-граматичною картотекою певних текстів, на основі яких можна проводити різні дослідження: виявляти лексико-граматичні варіанти значень слова — нормативні й авторські зв'язки слів, проблеми дослідження багатозначності, особливості використання в текстах тих чи інших граматичних форм, синтаксичних конструкцій, іншомовні запозичення, нові слова та значення, тематичний розподіл лексики.

Конкорданс є традиційним, давно відомим, але досі недостатньо оціненим в Україні лексикографічним способом вивчення тексту. Він дає повний індекс слів у найближчих і розширених контекстах. Наприклад, для того щоб дізнатися, що писав Шевченко про щастя, потрібно в конкордансі його творів знайти всі слова з морфемою «щаст» (конкорданс словоформ слова «щастя»). Інтерес до конкордансу є свідченням характерної тенденції сучасної науки — прагнення подолати «гуманітарний» суб'єктивізм при аналізі явищ мистецтва. Конкорданс є корисним супутником вдумливого читача і одним із ефективних інструментів вивчення літературного тексту. Інколи конкорданс називають «словником-навігатором» до творів[3]. У цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах, наводяться значення, в яких ці слова вжиті, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма вжита і де саме. Використання словників-конкордансів полегшує дослідження структур найвидатніших творів як української, так і зарубіжної літератури. Впродовж XX — XXI століття, форма конкордансу до певних праць, а інколи й до самої творчості письменника, не тільки утвердилась, але й удосконалилась. В англійській та американській літературі конкорданс став розповсюдженим та загальноприйнятим жанром письменницьких словників.

Головним завданням конкордансу є відображення всіх випадків вживання слова. На відміну від словника, який ставить в основу словникову статтю, конкорданс наводить приклади — контексти слововживань[1]. Конкорданс подає усі або вибіркові контексти вживання певного слова чи словоформи, наприклад, конкорданс поетичних творів Тараса Шевченка «точно відмічає, де в «Кобзарі», і в яких текстуальних обставинах з'являється кожна вжита Шевченком словоформа, як українська, так і російська». У ньому зафіксовано 18 401 лексичну одиницю і подано 83 731 випадок їхнього вживання. Опрацювання матеріалу здійснено з використанням комп’ютерних програм[4].

Конкорданси забезпечують надійну емпіричну базу і набагато більший обсяг даних аніж традиційні лексикографічні підходи. Матеріали конкордансу надають можливість простежити парадигматичні зв'язки в тексті, побачити і кількісно оцінити нюанси слововживання в різні періоди творчості митця, виявити характерні для нього синтаксичні конструкції. Конкорданс також може бути використаний при описі розподілу семантичних полів у лексиці літератора. Частотна сполучуваність елементів певних семантичних полів дає найбільш суттєві відомості не тільки про лексико-семантичні відмінності ідіостилі письменника і його світогляду, але може також бути базою для зіставлення різних ідіостилів між собою. Дж. Томас Шоу пояснює[5]:

Словник — це фундамент знайомства з мовою, конкорданси — це фундамент знайомства з літературною мовою. У будь-якій літературі існує набір конкордансів до її класичних авторів, і вони, терпляче стоячи на бібліотечних полицях, повільно роблять свою культурну справу. ... Всі дрібні відтінки значення кожного слова виступають при цьому так вичерпно ясно, як ні в якому словнику. ... Рідко хто має уявлення про вік слова (є таке поняття!), і навіть коли серйозний перекладач свідомо стилізує свою мову "під Пушкіна", то вибираючи, скажімо, між словами "ніби", "точно" і "немов", рідко хто відчуває, що для Пушкіна слово "немов" було просторічним і в авторській мові недоречним. Нарешті, пояснювати це для простих читачів, які люблять літературу, здавалося б і зовсім ні до чого, - а все-таки хочеться: гортаючи сторінки конкордансу навіть без наукової мети, раз у раз натикаєшся на прекрасні пушкінські рядки, які начебто ти повинен пам'ятати, а не пам'ятаєш, і тому зайвий раз потягнешся до зібрання творів, щоб перевірити знахідку.

Оригінальний текст (рос.)
Словарь — это фундамент знакомства с языком, конкордансы — это фундамент знакомства с литературным языком. В любой литературе существует набор конкордансов к ее классическим авторам, и они, терпеливо стоя на библиотечных полках, медленно делают свое культурное дело. … Все мельчайшие оттенки значения каждого слова выступают при этом так исчерпывающе ясно, как ни в каком словаре. … редко кто имеет представление о возрасте слова (есть такое понятие!), и даже когда серьезный переводчик сознательно стилизует свой язык “под Пушкина”, то выбирая, скажем, между словами „будто”, „точно” и „словно”, редко кто чувствует, что для Пушкина слово „словно” было просторечным и в авторской речи неуместным. Наконец, объяснять это для простых читателей, любящих литературу, казалось бы и вовсе ни к чему, – а все-таки хочется: листая страницы конкорданса даже без научной цели, то и дело натыкаешься на прекрасные пушкинские строки, которые вроде бы ты должен помнить, а не помнишь, и поэтому лишний раз потянешься к собранию сочинений, чтобы проверить находку

Сучасні методи комп'ютерної обробки тексту дозволяють відповісти на ряд питань, що залишаються за межами інтуїтивних оцінок дослідників — комп'ютерний конкорданс дозволяє швидко і ефективно порівняти всі контексти вживання слова, проаналізувати їх, побачити слово в самому тексті художнього твору. Словник-конкорданс із розробленим для нього інтерфейсом є надійним комп'ютерним інструментом для підтримки різноаспектних досліджень української мови, стилістики, ідіостилю.

Функції конкордансу при вивченні тексту
  • Пошукова функція забезпечує можливість швидкого знаходження за одним словом потрібного фрагменту тексту. Конкорданс корисний, якщо потрібно терміново звірити або підібрати цитату, уточнити текст оригіналу. Ця функція може знадобитися і школяру, і вчителю, й науковцю — упоряднику хрестоматії. Дана функція також забезпечує пошук фраз та ідіом у тексті, пошук термінів або ідіом у пам'яті перекладів.
  • Евристична функція — вона відрізняє конкорданс від іменних покажчиків, оскільки в конкордансі при слові наведені також і контексти. Наприклад, в романі у віршах О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» існують наступні контексти при слові Москва: «моя», «про тебе», «дочка улюблена», «пихата»... Загалом контексти можуть дати нове розуміння тексту, служити підказувачем і порадником читачеві та дослідникові[3].
  • Функція порівняння — забезпечує можливість порівняння різних вжитків та значень слова в тексті.
  • Аналітична функція — для аналізу ключових слів, фраз та ідіом, частотного вжитку слова.
  • Функція індексації — для створення індексів і списків слів при підготовці тексту для публікації.

Приклади конкордансів

Джерела

Примітки
  1. Конкорданс к текстам Ломоносова — концепция и реализация. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 1 червня 2011.
  2. Словарь иностранных слов : [Более 4500 слов и выражений] / Н. Г. Комлев. М. : ЭКСМО, 2006. 669 с. ISBN 5-699-15967-3 (рос.)
  3. Навигатор к «Евгению Онегину» – опыт конкорданса
  4. Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка / Ред. і упоряд.: Олег Ільницький, Юрій Гавриш. У 4-х тт.— Торонто, 2001.— Т. 1.— С. ХІХ.
  5. Дж. Томас Шоу. Конкорданс к стихам А. С. Пушкина : [в 2-х т.] / Дж. Томас Шоу. – М. : Языки русской культуры, 2000. – 1300 с.

Посилання
  • Конкорданс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 514.
  • Бойко М. Ф. Словопокажчик драматичних творів Лесі Українки. — К.: Видавництво АН УРСР, 1961. — 93 с.
  • Бурячок А. А., Залишко А. Т., Ротач А. О., Северин М. Д. Лексика п’єс та од І. П. Котляревського / За ред. А. Бурячка. — К.: Вища школа, 1974. — 54 с.
  • Бук С. [Рецензія на:] Online Concordance to the Complete Works of Hryhorii Skovoroda (Он-лайн конкорданс повного зібрання творів Григорія Сковороди) // Українська мова. — 2010. — С. 109—115.
  • Ващенко В. С., Петрова П. О. Шевченкова лексика. Словопокажчик до поезій Т. Г. Шевченка. — К.: Видавництво Київського державного університету ім. Т. Шевченка, 1961. — 106 с.
  • Ващенко В. С., Медведєв Ф. П., Петрова П. О. Лексика «Енеїди» І. Котляревського. Покажчик слововживання. — Х.: В-во Харківського ун-ту, 1955. — 207 с.;
  • Ковалик І. І., Ощипко І. Й. Художнє слово Василя Стефаника. Матеріали для Словопокажчика до новел В. Стефаника. Методичний посібник. — Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1972. — 131 с.
  • Ковалик І. І. Принципи укладання Словника мови творів Івана Франка // Українське літературознавство. Іван Франко. Статті і матеріали. — Львів, 1968. — Вип. 5. — С. 174—183.;
  • Ковалик І. І. Наукові філологічні основи укладання і побудови Словника мови художніх творів Івана Франка // Українське літературознавство. Іван Франко. Статті і матеріали. — Львів, 1972. — Вип. 17. — С. 3—10.
  • Лук’янюк К. М. (гол. ред.) Юрій Федькович: Словопокажчик мови творів письменника. — Чернівці: Місто, 2004. — 188 с.
  • Оліфіренко Л. В. (уклад.) Словник поетичної мови Василя Стуса (Рідковживані слова та індивідуальноавторські новотвори). — К.: Абрис, 2003. — 90 с.
  • Подготовка частотных словарей и конкордансов на компьютере (рос.)
  • Сизько Т. Лексика мови Архипа Тесленка. Словопокажчик оповідань. — Дніпропетровськ, 1970. — 101 с.
  • Бугаков О. В. Аналіз граматичної омонімії прийменників у мові й у тексті

Див. також


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.