Константа інгібування

Константа інгібування (${\displaystyle K_{i}}$) (англ. inhibition constant; рос. константа ингибирования) — є кількісною мірою компонента поживного середовища чи продукту метаболізму, що спричиняє інгібування, за якої питома швидкість росту біологічних агентів чи утворення продуктів їхнього метаболізму дорівнює 50 % від максимальної[1]. Окрім того, константа інгібування є показником потужності інгібітора. Розраховують константу інгібування за такою формулою:

${\displaystyle K_{i}=\exp({\frac {\Delta G}{R\times T}})}$,

де ${\displaystyle \Delta G}$ — афінність (найменша вільна енергія зв'язування), що використовується для оцінення енергії взаємодії лігандів з активним центром макромолекули, ${\displaystyle R}$ — газова стала (~1.987·10⁻³ ккал·К⁻¹·моль⁻¹), ${\displaystyle T}$ — кімнатна температура (К).

Константа інгібування має розмірність — моль.