Конституційне право

Конституці́йне пра́во — галузь права, що становить собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.

Декларація прав людини і громадянина

Історія

На відміну від таких традиційних галузей права, як цивільне або кримінальне право, Конституційне право як самостійна галузь виділилася порівняно недавно.

Попри те, що ще в Давньому Римі конституціями називалися деякі з декретів імператорів, в сучасному розумінні конституціями вони не були.

Такий стан, коли не існувало основного закону, що закріплює загальні правила державного устрою й основні права та обов'язки держави та громадянина, зберігався до прийняття перших писаних конституцій (США в 1787, Франції та Польщі в 1791). Ці правові акти з'явилися результатом розвитку ідей конституціоналізму, «природного права», боротьби населення проти феодального права — «права-привілеїв», абсолютизму, боротьби за права особистості.

У деяких країнах (наприклад, в Німеччині) як синонім Конституційного права використовується термін «державне право», в основному там, де Конституція (як основний закон) з'явилася пізніше вже сформованої системи норм права, що регламентує державний устрій.

Див. також

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.