Контактор

Конта́ктор (рос. контактор, англ. contactor, нім. Schütz n, Schaltschütz n, Kontaktgeber m) — двопозиційний контактний електричний апарат з самоповерненням, призначений для частих комутацій струмів, що не перевищують передбачених струмів перевантаження, та який дистанційно керується за допомогою електрики.[1]

Малогабаритний промисловий контактор для встановлення на DIN рейку
Потужні електропневматичні контактори постійного струму з щілинними дугогасними камерами (1) і без. Електровоз ВЛ11
Умовне графічне позначення контактора на принципових електричних схемах
Модульний двополюсний контактор

Призначення

Контактори відносяться до комутаційних апаратів і використовуються для замикання або розмикання електричних кіл, якими проходить великий струм, за допомогою електросхем з набагато-нижчим рівнем потужності ніж силові кола. Основним призначенням контакторів є керування (вмикання та вимикання) обладнанням — електродвигунами, освітлювальними системами, електричними конденсаторами, обігрівачами промисловими електричними печами тощо. На відміну від автоматичних та поворотних вимикачів контактори повинні здійснювати комутації з досить великою частотою (до 1200 циклів на годину). Відтак ці апарати повинні мати високу механічну й електричну витривалість. Найчастіше контактори використовуються у магнітних пускачах. Електромагнітні контактори серії КТ - це комутуючі пристрої, призначені для дистанційних частих запусків і відключень приймачів електричної енергії. Переважно використовуються в складі вантажопідйомного обладнання.[2]

Головними складниками контакторів є: корпус, котушка, магнітопровід, пружина, силові та додаткові контакти, затискачі.

Види контакторів

За умовами використання, контактори поділяють на промислові та модульні, котрі використовуються у побутових щитках з 35 міліметровими рейками. Модульні контактори відрізняться невеликими розмірами і дуже тихою роботою - до 20 децибел. Відомі фірми випускають також модульні контактори і з ручним керуванням, яке здійснюється за допомогою ручного селектора на три позиції.

Промислові контактори розрізняють залежно від середовища, у якому знаходяться головні контакти — повітряні, газові, вакуумні тощо. За родом струму головного кола їх поділяють на контактори постійного та змінного струму.

Котушка з осердям модульного контактора

Залежно від числа силових контактів розрізняють контактори однополюсні, двополюсні, триполюсні та чотириполюсні. Однополюсний контактор має рухомий і нерухомий, а двополюсний — два рухомі і два нерухомі контакти тощо. Промислові контактори обов'язково мають додаткові несилові контакти для використання їх у схемах керування та сигналізації. Привід контактора може бути пневматичним або електромагнітним, залежно від цього розрізняються контактори електропневматичні та електромагнітні.

Див. також

Примітки
  1. ДСТУ 2848-94 Апарати електричні комутаційні. Основні поняття. Терміни та визначення.
  2. Контактори КТ-6000, КТ-6600, КТ-7000.

Джерела
  • ДСТУ 2846-94 (ГОСТ 11206-93). Контактори електромагнітні низьковольтові. Загальні технічні умови.
  • Клименко Б. В. Електричні апарати. Електромеханічна апаратура комутації, керування та захисту. Загальний курс: навчальний посібник. — Х.: «Точка», 2012. — 340 с. ISBN 978-617-669-015-3
  • Низьковольтні електричні та електронні реле, контактори, пускачі : навч. посіб. для студ. електромех. та електротехн. профілю вищ. навч. закл. / М. В. Бурштинський, Б. І. Крохмальний, М. В. Хай ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2011. – 172 с. : іл. – Бібліогр.: с. 169-170 (16 назв).
  • Чунихин А. А. Электрические аппараты. — М.: Энергоатомиздат 1988. — 720 с. ISBN 5-283-00499-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.