Конус осипу

Конус осипу (англ. talus cone) — акумулятивна форма рельєфу, що утворюється біля підніжжя гірських схилів внаслідок денудації і осипання уламкового матеріалу (колювію) без участі переносу водними потоками (делювіальні процеси), лише за рахунок гравітації[1]. У цьому відношенні конуси осипу протиставляються конусам виносу, відповідно складені більш грубим матеріалом і мають відносно обмежене горизонтальне простягання, круті схили (30-40°)[1].

Конуси осипу куестового схилу, Новий Світ, Крим, Україна.

Поширення в Україні

На території України конуси осипу поширені в Кримських горах, вздовж підніжжя куест; в українській частині Карпатських гір[1].

Див. також

Примітки

Черваньов І. Г. Конус осипу // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : З — О. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-012-3.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[ГЕУ-1] Черваньов І. Г. Конус осипу // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : З — О. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-012-3.