Концерт (Роберті)

Ми звикли до релігійних картин з Богородицею і Святими, яких постійно малювали старі італійські майстри. Їх перш за все замовляли церкви, а потім купували галереї чи музеї. Але італійці не тільки молилися, а й воювали, торгували з Заходом і Сходом, мандрували світом, охоче і активно навчались всьому, що було корисним в чужих країнах. Було у них і своє дозвілля, коли вони брали музичні інструменти і співали про рідне місто, коханих або нерозділені почуття. Виконували вони і музичні твори без пісень, а деякі з них були настільки талановиті і щирі, що пережили століття (твори для лютні з органом Вінченцо Галілея, батька Галілео Галілея, Олессандро Марчелло тощо). Художники часто самі грали на музичних інструментах — Леонардо, Джорджоне, Паоло Веронезе, Тіціан та ін.

Тему музичних вечорів швидко підхопили італійські художники. І зали палаців прикрасили так звані «Концерти», які малювали і Тербрюгген, і Матіа Преті, і Гверчіно,і Караваджо, і Бабюрен. Зазвичай це одна чи декілька постатей з музичними інструметами, де один-троє грають, підспівують, або слухають музику.

Одна з перших композицій на цю тему була створена Ерколє де Роберті наприкінці 15 століття. Парубок з лютнею постав біля мармурового парапету. На ньому лежать невеличкі книжки з нотами. Дівчина парубка стала поряд і поклала на плече хлопця долонь на знак довіри і приязні. Трохи позаду близький приятель, що почув співи і підтримав їх. Ніхто не позує художнику, бо мелодія причарувала всіх і нема ніякого діла ні до сутінок за плечіма, ні до художника, що старанно малює привабливу молодь.

• Мистецтво Італії
• Відродження
• Побутовий жанр