Копіапіт

Копіапіт (рос. копиапит; англ. copiapite; нім. Copiapit m) — мінерал, водний сульфат закисного і окисного заліза острівної будови.

Копіапіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Cpi[2]
Хімічна формула Fe²⁺Fe³⁺₄(SO₄)₆(OH)₂·20H₂O
Nickel-Strunz 10 7.DB.35[3]
Dana 8 31.10.5.1
Ідентифікація
Сингонія Триклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь Копіапо[4]
 Копіапіт у Вікісховищі
Копіапіт

Загальний опис

Хімічна формула:

1.За К. Фреєм: Fe2+Fe43+(SO4)6(OH)2•2H2O.

Fe2+ може заміщатися та Mg або Cu, а Fe3+ заміщається на Al з утворенням алюмокопіапіту.

2. За Є. Лазаренко: Fe2+Fe43+[(OH)|(SO4)]2•20H2O.

Містить (%): Fe2О3 — 25,55; FeO — 5,75; SO3 — 38,43; H2O — 30,27.

Домішки: Mg, Al, Mn, Cu, Zn, Na, Ca та інші.

Сингонія триклінна.

Кристали таблитчасті, часто зустрічається у вигляді пухких агрегатів або кірок.

Твердість 2,5-3,5.

Густина 2,1-2,2.

Блиск перламутровий.

Колір жовтий.

Продукт окиснення піриту, вивітрювання сульфідів заліза і мелантериту.

Випадає з кислих шахтних вод. Часто зустрічається з іншими сульфідами у вигляді характерних сірчано-жовтих вицвітів у зоні окиснення залізорудних родовищ.

Рідкісний.

За назвою міста Копіапо (Чилі).

Різновиди

Розрізняють:

  • копіапіт алюмініїстий (відміна копіапіту, яка містить до 4 % Al2O3);
  • копіапіт залізний (відміна копіапіту, яка внаслідок окиснення двовалентного заліза містить до 32 % Fe2O3);
  • копіапіт кальціїстий (відміна копіапіту з Дашкесанського родовища в Азербайджані, яка містить 4,85 % СаО);
  • копіапіт магніїстий (відміна копіапіту з родовища Фалун у Швеції, яка містить до 4 % MgO);
  • копіапіт мідний (відміна копіапіту, яка містить до 7 % CuO);
  • копіапіт хромистий (відміна копіапіту з ртутних рудників Редінгтона (шт.Каліфорнія, США), яка містить хром);
  • копіапіт цинковистий (відміна копіапіту, яка містить до 2,5 % ZnO).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/mgm.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Копіапіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Копіапіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.