Кореневище
Кореневище (rhyzoma) – підземний, більш чи менш довговічний, видозмінений пагін багаторічних трав, чагарників, що слугує для запасання поживних речовин, вегетативного поновлення та розмноження.
![](../I/Gingembre.jpg.webp)
Кореневище зовні схоже на корінь, але відрізняється від нього наявністю рудиментарних листків (у вигляді лусок буруватого кольору), рубців від опалих листків (інколи сухі листки лишаються на ньому), бічних і верхівкових бруньок, додаткових коренів і відсутністю кореневого чохлика.
За формою може бути довгим і тонким (пирій, осока), або коротким і товстим (щавель, півники). Щорічно із верхівкової або пазушної бруньки виростає надземний пагін (вегетативне розмноження). При подрібненні кореневища, кожна його частина з брунькою дає нову рослину. Особливо швидко відбувається вегетативне розмноження у рослин з розгалуженим кореневищем (пирій).
Кореневище наростає моноподіально (вороняче око) чи симподіально (купина). Нерідко кореневища утворюють розгалужені системи. Старі частини кореневища поступово руйнуються. Довгі кореневища зі значним річним приростом і добре вираженими міжвузлями (пирій, осока) служать більшою мірою для вегетативного розмноження та розселення, короткі кореневища з невеликим щорічним приростом та зближеними вузлами (іриси) – в основному для запасання поживних речовин.
Формування кореневища відбувається або безпосередньо в ґрунті (конвалія) – гіпогеогенні кореневища, або спочатку ростуть як надземні асимілюючі пагони, і згодом поступово занурюються в ґрунт (копитняк) – епігеогенні кореневища.
Джерела та література
- Тимчук Н. Ф. Кореневище // Фармацевтична енциклопедія
- Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 294.
- Лісове коренезнавство : підручник для студ. спец. 7.130.401 "Лісове і садово-паркове господарство" / М-во освіти україни, Ін-т змісту і методів навч., УкрДЛТУ. — Львів, 1998. — 336 с.
- Ткаченко Н.М., Сербін А.Г. Ботаніка. — Х. : Основа, 1997. – 432 с.