Корисний ідіот

Терміном кори́сний ідіо́т (англ. useful idiot) у політичному жаргоні називають особу, яка відстоює певну ідею без повного розуміння мети цієї ідеї і яку цинічно використовують лідери цієї ідеї. Початково термін використовували в часи Холодної війни на позначення прихильників Радянського Союзу в західних країнах, які не були комуністами.

У народі корисні ідіоти — люди, які виявляються (випадково чи через наївну віру в роботу заради спільного блага) корисними для прагматик інших людей (які переслідують особисту вигоду). Трапляється й так, що такі корисні ідіоти, які через наївну віру в існування спільного блага, можуть заважати отриманню вигоди (з огляду на відомий вислів «Свідки довго не живуть»). Згідно з деякими дослідженнями, така система цінностей визначила хід еволюції людства, зокрема, еволюцію мозку (який (у соціальному сенсі) еволюціонує незалежно від інших частин людського організму)[1][2]. Відтак це поняття може мати відношення до віктимології, що з системної точки зору може бути представлене моделлю Лотки-Вольтерри.

Непряма реципрокність (альтруїстична поведінка) є засобом підвищення репутації й соціального статусу. Наприклад, серед Turdoides squamiceps лише високорангові самці мають право годувати своїх родичів. Ці суспільні птахи конкурують за право здійснити «добрий вчинок»[3]. Таким чином, хто годує та захищає — той і головний[4]. У людському суспільстві існує конкуренція за репутацію (імідж)[5], за результатами якої одні люди набувають позитивну репутацію, а другі — нейтральну (або негативну). Люди усвідомлюють себе (див. Самосвідомість) та інших за допомогою порівняння за певними чинниками, які здаються їм значущими. Таким чином, особа, що здобуває імідж шляхом самореклами (нерідко не пов'язаної із здійсненням «добрих вчинків», а лише із їх імітацією), робить корисними дурнями тих, хто не займаються такою діяльністю, які допомагають їй виділитися, зробитися винятковою.

Історія

Словосполучення використовували в англійській мові для позначення дурнів, здатних виконувати корисну працю[6].

Перше відоме використання у західних мас-медія сталось в статті 1948 року в італійській газеті L'Umanità, на яку посилалась стаття в New York Times про італійську політику[7].

1987 р. Грант Харіс, головний бібліограф-консультант Бібліотеки Конгресу США, заявив: «Ми не змогли знайти жодної схожої фрази серед опублікованих праць Леніна»[8].

Поширеною є хибна версія, згідно з якою авторство терміну належить Леніну. Однак це словосполучення в надрукованих працях Леніна не зустрічається; при цьому, джерела посилаються на вислів Леніна у викладенні Юрія Анненкова: «культурні верстви Західної Європи та Америки не здатні розбиратись в сучасному стані справ … ці верстви слід вважати за глухонімих та діяти щодо них, виходячи з цього»[9]. В інших джерелах авторство приписують Карлу Радеку[10].

Російська служба Бі-Бі-Сі наводить таке пояснення[11]:

Вислів «корисні ідіоти» на Заході часто приписують Леніну, хоча фахівці мають сумнів стосовно його авторства. Зазвичай, так називають західних інтелектуалів, які підтримують Радянську владу, не розуміючи, що вона пов'язана зі Сталінськими репресіями, Голодом, та іншими життєвими негараздами в Росії.

Приклади використання

«Корисними ідіотами» часто називають заради приниження тих, хто підтримує погану справу через свою «наївну» віру в роботу заради загального блага.

Наприклад, деякі коментатори обрали цей термін для позначення людей, які ненавмисно підтримують ісламський тероризм. Так, Ентоні Браун в статті в газеті The Times написав:[12]

Деякі елементи привілейованих верств британського суспільства проявляли відверту симпатію Адольфу Гітлеру. В наші дні подібну підтримку мають ісламісти. В 1930-ті це був Едвард VIII, аристократи та Daily Mail; сьогодні це активісти лівих рухів, The Guardian та деякі підрозділи BBC. Можливо вони й не прагнуть світової теократії, але вони, подібно західним захисникам Радянського Союзу — корисні ідіоти.

Брюс Торнтон (en:Bruce Thornton), професор Університету штату Каліфорнія у Фресно:

Ленін називав їх «корисними ідіотами», — людей, які живуть в ліберально-демократичних країнах, котрі, надаючи моральну та матеріальну підтримку тоталітарній ідеології, насправді, власними руками в'яжуть петлю, на якій їх згодом повісять. Питання, чому вільні та заможні люди так несамовито прагнуть знищити й перше, й друге, досі залишається відкритим. Сьогодні корисних ідіотів можна знайти й серед прибічників примирення, рефлексивного антиамериканізму, та сентиментального ідеалізму, вони намагаються протистояти необхідним заходам, які здійснюють щодо ще однієї ідеології, яка ненавидить свободу — радикального ісламу.

Оригінальний текст (англ.)
Lenin called them "useful idiots," those people living in liberal democracies who by giving moral and material support to a totalitarian ideology in effect were braiding the rope that would hang them. Why people who enjoyed freedom and prosperity worked passionately to destroy both is a fascinating question, one still with us today. Now the useful idiots can be found in the chorus of appeasement, reflexive anti-Americanism, and sentimental idealism trying to inhibit the necessary responses to another freedom-hating ideology, radical Islam.

— FrontpageMag.com

В документальній передачі 2010 р. на Бі-Бі-Сі серед корисних ідіотів Сталіна були названі деякі відомі британські письменники, зокрема: Герберт Уеллс та Доріс Лессінг, ірландський письменник Джордж Бернард Шоу, американський журналіст Волтер Дюранті[13] та співак Поль Робсон.[14]

Див. також

Примітки
  1. С.В.Савельев - Церебральный сортинг.
  2. С.В.Савельев - Социальная эволюция мозга.
  3. Александр Владимирович Марков - Эволюция кооперации и альтруизма: от бактерий до человека.
  4. Александр Шеповальников: Биологические основы альтруизма подлежат анализу и обзору.
  5. І. С. Бондаренко - ІМІДЖОЛОГІЯ В СИСТЕМІ ГУМАНІТАРНИХ ЗНАНЬ: СОЦІАЛЬНОКОМУНІКАЦІЙНИЙ ПІДХІД.
  6. John Bell Bouton. Round the block: An American novel. D. Appleton and company, 1864. С. 238.
  7. «COMMUNIST SHIFT IS SEEN IN EUROPE; Tour of Two Italian Leaders Behind Iron Curtain Held to Doom Popular Fronts», Arnold Cortesi; New York Times June 21, 1948 p. 14
  8. Boller, Jr., Paul F.; George, John (1989). They Never Said It: A Book of Fake Quotes, Misquotes, and Misleading Attributions. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-505541-1.
  9. Константин Душенко. Словарь современных цитат. ЭКСМО, 2006. С. 264
  10. Политика. № 1, 1990. Издательство ЦК КП Эстонии. С. 105.
  11. Ходорковский просит Лондон не идти на сделки с Кремлем
  12. Browne, Anthony (August 1, 2005). Fundamentally were useful idiots. The Times (London). Процитовано 27 травня 2010.
  13. див. Заперечення Голодомору
  14. Sweeney, John (4 серпня 2010). Useful Idiots — Episode 1 of 2. Useful Idiots: The Documentary (BBC World Service). Процитовано 1 червня 2015. (англ.)

Джерела
  • Mona Charen, Useful idiots: how liberals got it wrong in the Cold War and still blame America first, HarperCollins, 2004, ISBN 0-06-057941-2
  • William Safire, Safire's Political Dictionary, Oxford University Press US, 2008, ISBN 0-19-534334-4, Google Print, p.773-774

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.