Корнелія Баргманн

Закінчила Університет Джорджії (бакалавр біохімії, 1981). Ступінь доктора філософії отримала в Массачусетському технологічному інституті в 1987 році, де займалася в лабораторії Роберта Вайнберга[5]. У MIT ж потім до 1991 року була постдоком у Роберта Горвіца. Того року почала працювати у штаті Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, де заснувала власну лабораторію і працювала до 2004 року[6]. З 2004 року працює в Рокфеллеровському університеті, де очолила лабораторію і іменний професор (Torsten N. Wiesel Professor)[7]. Також дослідниця Медичного інституту Говарда Г'юза.

Здобула популярність як дослідниця нюху Caenorhabditis elegans на молекулярному рівні[8]. Також проводила дослідження на ролі Ras у канцерогенезі[9]..

Член редколегій Cell та Genes & Development, раніше Current Biology.

• 1990–1995: Lucille P. Markey Award[10]
• 1992–1995: Searle Scholar Award[10]
• 1997: Takasago Award [11]
• 1997: W. Alden Spencer Award [11]
• 2000: Charles Judson Herrick Award[11]
• 2002: Член Американської академії мистецтв і наук[12]
• 2003: Член Американської академії наук
• 2004: Dargut and Milena Kemali International Prize for Research in the Field of Basic and Clinical Neurosciences[11]
• 2009: Премія Річарда Лаунсбері НАН США та АН Франції (2009)
• 2010: Нейронаучна премія Перла−UNC
• 2012: Премія Кавлі
• 2012: Член Американського філософського товариства
• 2012: Dart/NYU Biotechnology Achievement Award[13]
• 2013: Премія за прорив у науках про життя
• 2015: Медаль Бенджаміна Франкліна
• 2016: Почесний доктор Оксфорда
• член Американської асоціації сприяння розвитку науки
• член Європейської організації молекулярної біології
• член Норвезької академії наук

• Shen, Kang; Bargmann, Cornelia I. (March 7, 2003). The immunoglobin superfamily protein SYG-1 determines the location of specific synapses in C. Elegans. Cell 112 (5): 619–630. PMID 12628183. doi:10.1016/S0092-8674(03)00113-2. [14][15]
• de Bono, Mario; Bargmann, Cornelia I. (September 4, 1998). Natural variation in a neuropeptide Y receptor homolog modifies social behavior and food response in C. Elegans. Cell 94 (5): 679–689. PMID 9741632. doi:10.1016/S0092-8674(00)81609-8.
• Troemel, E.R., Kimmel, B.E., and Bargmann, C.I. (1997). Reprogramming chemotaxis responses: sensory neurons define olfactory preferences in C. elegans. Cell 91, 161-169.
• Zhang, Y., Lu, H., and Bargmann, C.I. (2005). Pathogenic bacteria induce aversive olfactory learning in Caenorhabditis elegans. Nature 438, 179-184.
• Chalasani, S.H., Chronis, N., Tsunozaki, M., Gray, J.M., Ramot, D., Goodman, M.B., and Bargmann, C.I. (2007). Dissecting a circuit for olfactory behaviour in Caenorhabditis elegans. Nature 450, 63-70.
• Chalasani, S.H., Kato, S., Albrecht, D.R., Nakagawa, T., Abbott, L.F., and Bargmann, C.I. (2010). Neuropeptide feedback modifies odor-evoked dynamics in Caenorhabditis elegans. Nature Neuroscience 6, 615-621