Корнілович Борис Юрійович

Народився 15 серпня 1950 року у Києві.

Після закінчення Київського політехнічного інституту з 1973 по 2007 рік працював в Інституті колоїдної хімії та хімії води АН України, з 1988 року — заступник директора з наукової роботи.

З 2008 року був завідувачем кафедри хімічної технології Київського політехнічного інституту і одночасно завідувачем відділу екологічної хімії Інституту сорбції та проблем ендоекології НАНУ. У ВНЗ читав курси:

• фізико-хімія сучасних неорганічних матеріалів;
• прикладна хімія неорганічних керамічних матеріалів;
• сучасні проблеми силікатного матеріалознавства.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 року за цикл робіт «Оцінка, прогнозування та оптимізація стану водних екосистем України» (авторський колектив: Осадчий В. І., чл.-к., Набиванець Ю. Б., к.г.н., Протасов О. О., д.б.н., Линник П. М., д.х.н., Щербак В. І., д.б.н., Никифорович Є. І., чл.-к., Корнілович Б. Ю., чл.-к., Хільчевський В. К., д.г.н.)[1].

Помер 26 серпня 2021 року[2].

Фахівець галузі хімії довкілля, фізико-хімічних аспектів радіохі­мії, колоїдної хімії та хімії поверх­­ні силікатів, створення нових не­­органічних матеріалів для видалення токсикантів із рідких середо­­вищ та розробки комплексних тех­­нологій очищення забруднених вод та ґрунтів. Вивчив взаємодію природного і техногенного радіонук­­лідів з органічними та неорганічними. компонентами ґрунтів і на цій основі подав обґрунтування механізму їхньої сорбції та уточ­­нені уявлення про шляхи міграції цих радіонуклідів у навколишньому середовищі.

Розробив нові технології очищення радіоактивно забруднених природних і стічних вод, обґрунтувавши застосування широкого спектра сучасних методів водоочищення для видалення із забруднених вод радіоактивних домішок різного радіонуклідного складу і на його основі розроблено технологічні схеми, що дають змогу очищати як природні, так і стічні води

Дослідив структур­­ні зміни, що відбуваються у силікатах і карбонатах у результаті здійснення різного роду фізичних впливів (механіко-хімічна, термічна та ін. активації) і встановив взаємо­­зв'язок між цими змінами та їхньою реакційною здатністю з метою цілеспрямованого регулювання кінцевих фізико-хімічних властивостей[3]

Основними напрямами його наукової діяльності було встановлення фізико-хімічних закономірностей міжфазного розподілу радіонуклідів та важких металів різної хімічної природи (цезію, стронцію, урану та ін.) у процесах співосадження, адсорбції та іонного обміну;

Створені природоохоронні технології апробовані і використовуються на підприємствах ядерно-паливного комплексу України[4].

• Структура и поверхностные свойства механохимически активи­­ро­­ванных силикатов и карбонатов. К., 1994;
• Защита водного басейна от ра­­диоактивных загрязнений // ХТВ. 1998. Т. 20, № 1;
• Влияние гуминовых веществ на сорбцию 137Сs минеральными компонентами почв // Радиохимия. 2000. Т. 42, № 1 (спів­авт.);
• Некоторые аспекты развития прикладной радиохимии и радиоэкологии // УХЖ. 2006. Т. 72, № 5;
• Колоїдно-хімічні властивості дисперсій на основі шаруватих силікатів для отримання високо порис­­тих склокерамічних матеріалів // Доп. НАНУ. 2010. № 6 (спів­авт.);
• Electro­­re­­mediation of contaminated soils under nonstationary and nonuniform conditi­­ons // Colloids and Surfaces. 2010. Vol. 360 (спів­авт.);
• Еколого-хімічні проб­­леми видобутку та перероблення уранової сировини // Вісн. НАНУ. 2010. № 10 (спів­авт.).

• І. А. Ковальчук . Корнілович Борис Юрійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
• 60-річчя члена-кореспондента НАН України Б. Ю. Корніловича // Вісн. НАНУ. 2010. № 8.