Корнілов Дмитро Володимирович

Народився 19 жовтня 1962 року. Після закінчення Донецького державного університету працював учителем англійської мови однієї з сільських шкіл Ясинуватського району Донецької області.^{[джерело?]}

У 1989 році разом з Віталієм Заблоцьким, Ігорем Тодоровим, Григорієм Немирею, Микитою Мірошниченко, Артуром Дингесом та іншими входив до вченої ради Донецького відділення Радянської асоціації молодих істориків (в Москві до Ради асоціації входили Євген і Михайло Кожокіни, Костянтин Затулін, Сергій Станкевич, Андрій Коротаєв, Андранік Мігранян, Сергій Станішев та інші).

У 1989 році став співорганізатором Інтерфронту Донбасу (з 1990 року — Інтернаціонального руху Донбасу), очолював його як співголова та голова до 1995 року, потім здав повноваження С. О. Чопику, залишаючись ідейним натхненником ІДД.

З 1994 року працював оглядачем в газеті «Донецький Кряж» (засновники: Борис Глотов і Тамара Золотухіна), автор низки публікацій про Донецько-Криворізьку республіку, про генезис українського націоналізму, про критику пам'яті голодомору тощо. Провідний співробітник "Донецького кряжа", куратор історичного відділу "Століття. Епохи. Долі". У 2001 році разом з Ігорем Гужвою, Олександром Тимошенком, Євгеном Ясеновим увійшов до редколегії газети «Салон Дона і Баса» (головний редактор — Леонід Цодіков).

Помер 31 січня 2002 року. Похований на Мушкетівському кладовищі Донецька.

Брат Дмитра Корнілова: Володимир Володимирович Корнілов — політолог, директор Українського філіалу російського Інституту країн СНД.

• История развития сепаратизма в Донецкой области. Депо-Донбасс

• Справа Дмитра Корнілова. 2 грудня 2012 року. (Віталій Заблоцький)
• Ми любили тебе, Діма. 2 грудня 2012 року. (Тамара Глотова)
• Щира людина. 2 грудня 2012 року. (Євген Ясенів)
• Його згадають в майбутньому. 2 грудня 2012 року. (Ігор Сичов)
• Пам'яті товариша. 2 грудня 2012 року. (Володимир Алексєєв)