Немиря Григорій Михайлович

Народився 5 квітня 1960 року в Донецьку[6]. У 1977 році закінчив школу із золотою медаллю. У 1982 році закінчив історичний факультет Донецького державного університету[6] з відзнакою. З травня 1983 по грудень 1984 служив в армії[6].

З 1985 по 1988 рік навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1988 році захистив дисертацію на тему «КПРС і роззброєння: критичний аналіз совєтологічних інтерпретацій (друга половина 70-х — 80-ті роки)»[7], отримавши ступінь кандидата історичних наук[6].

З 1988 по 1992 рік Немиря був доцентом кафедри української історії та етнополітики Донецького державного університету, віце-президентом регіональної асоціації молодих істориків і політологів, у 1990—1991 році — доцентом Донецької державної академії управління[6].

У 1992 році заснував і очолив Центр політологічних досліджень при Донецькому державному університеті, яким керував до 1996 року[6]. У цей же час, з 1993 по 1996 рік, був докторантом Інституту соціології Національної академії наук, став організатором першої польсько-української школи соціологів[8]. У 1996 році був доцентом кафедри політології Донецького державного університету[6].

З 1996 по 1998 рік працював проректором Національного університету «Києво-Могилянська академія»[6]. З 1998 по 2008 рік завідував кафедрою європейської інтеграції Національної академії держуправління при Президентові України[6][9].

З 2001 по 2005 рік обіймав посаду голови правління «Міжнародного фонду „Відродження“», що входить до мережі фондів фінансиста і філантропа Джорджа Сороса[6][9]. Був директором Центру європейських та міжнародних досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головним редактором журналу «Нова безпека»[9]. Викладав в Інституті політичних досліджень у Бордо, Коледжі НАТО в Римі[6].

Немиря — член-кореспондент «Центру стратегічних і міжнародних досліджень» (CSIS, Вашингтон), член «Міжнародного інституту стратегічних досліджень» (IISS, Лондон) і дорадчої ради по Центральній і Східній Європі Freedom House[8].

З Юлією Тимошенко на конгресі ЄНП у Бонні в 2009 році

У березні 2006 року Немиря пройшов до парламенту V скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко[9]. Зайняв посаду голови підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах[9]. Пізніше був обраний заступником голови парламентської фракції БЮТ[9]. Виконував роль радника Юлії Тимошенко з міжнародних питань, при цьому залишався безпартійним[9].

За підсумками дострокових парламентських виборів восени 2007 року став народним депутатом України VI скликання[9]. Після формування коаліції з НУНС і БЮТ отримав портфель віце-прем'єр-міністра з питань євроінтеграції[9]. Втратив посаду в 2010 році у зв'язку з відставкою уряду Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича[9].

З 2012 по 2014 рік Немиря в парламенті очолював Комітет з питань європейської інтеграції[10].

З грудня 2014 року по серпень 2019 року Немиря очолював Комітет ВРУ з прав людини[11].

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 8 у списку[12]. З вересня 2019 року Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва[13], голова підкомітету з питань глобальних ризиків та викликів.

Дружина — Людмила Іванівна Немиря — продюсер, режисер інтернет-каналу Ukrlife.TV[9]. Син Михайло (1997 р. н.)[9].

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Верховна Рада України 5-го скликання
• Верховна Рада України 6-го скликання