Корсиканська порода

Найдавніші письмові згадки про корсиканську худобу відносяться до 18 століття.[3] В минулому корсиканська худоба використовувалася головно як тягло у господарствах, що спеціалізувалися на вирощуванні зернових. Крім того, корови давали молоко для домашнього споживання.[2]

Масть тварин має широкий діапазон варіантів, вона може бути чорна, червона, палева, майже біла (інколи димчаста), сіра, часто з білими плямами. Різномаїття забарвлення корсиканської худоби говорить скоріше про те, що вона не зазнала селекційного поліпшення свох природних якостей, аніж про якість якихось схрещувань.[1] Вважається, що порода належить до гілки бурої худоби, поширеної у Північній Африці.[2] Худоба невеликого розміру, середній зріст бугаїв становить 120 см, корів — 115 см, жива маса бугаїв — 350 кг (550 кг[2]), корів — 280 кг.[1][2] Припускається, що існує три підтипи породи: карликовий (тварини короткорогі, висота в холці 100 см, маса 150 кг), середнього розміру (зріст 110—115 см, маса 250—300 кг), нормального розміру, що мають зріст 125 см.[1]

Чистокровні корсиканські корови наразі трапляються переважно у гірській місцевості, в той час як на рівнинах корсиканських корів з 1950-х років[4] схрещували з бугаями порід лімузин, обрак, шароле.[2] До корсиканської породи відносять близько 13 000 голів худоби з 40 000 тих, що утримуються на острові Корсика. Однак, попереднє дослідження, проведене в 2013 році визначило, що тільки 700 корів є чистопородними, тому породу офіційно визнано як таку, що знаходяться під загрозою зникнення.[1] Кращі корсиканські корови, що їх розводять у горах, дозволяють відновити стада чистопородних корсиканських корів на рівнинах.[2]

Велика кількість досліджень генотипу корсиканської худоби у лабораторіях Національного інституту сільськогосподарських досліджень в Жуї-ан-Жозас і Корте показали велику оригінальність корсиканської породи порівняно з всіма іншими французькми породами великої рогатої худоби.[2]

Худоба має м'ясний напрям продуктивності. Корови використовуються для підсисного вирощування телят до 10-12 місяців.[2]

Худоба корсиканської породи поширена переважно на острові Корсика, обмежено її розводять також у кількох інших департаментах на півдні Франції. У 2014 році корсиканських корів утримували щонайменше у 511 господарствах.[4]