Корінна Гріффіт

Існує дві версії щодо того, що саме стало стартом її кінокар'єри. Одна з них повідомляє, що, після того, як Корінна перемогла на місцевому конкурсі краси, на неї звернув увагу Ролін Стерджен, режисер кінокомпанії «Vitagraph», і запропонував дівчині контракт. Проте режисер Кінг Відор в автобіографії згадує про те, що він познайомився з Гріффіт в Техасі приблизно в 1913 році, після чого вона звернулася до нього за рекомендаційним листом і була представлена генеральному директору «Vitagraph».

Так чи інакше, в 1916 році вийшло відразу кілька короткометражок з участю Корінни Гріффіт, і практично відразу її стали запрошувати на головні ролі. Знімаючись в одному з своїх перших фільмів, комедії під назвою «Гірка солодкість», вона познайомилася з актором Вебстером Кемпбеллом і в 1920 році вийшла за нього заміж. На початку 1920-х Вебстер спробував себе як режисера і зняв свою дружину в шести картинах, однак уже в 1923 році їх шлюб розпався.

У 1922 році вона розірвала контракт і деякий час знімалася на різних кіностудіях, потім в 1924 році заснувала власну кінокомпанію, яка проіснувала чотири роки під патронажем «First National Pictures» і випустила ряд дуже успішних фільмів, де головна роль була відведена Корінн Гріффіт — «Польові лілеї», «Ізгої суспільства» (одного з статистів у цьому фільмі зіграв Кларк Гейбл, майбутня кінозірка і секс-символ Голлівуду), та ін. Відомо, що вона брала активну участь у роботі над своїми картинами, не обмежуючись роллю актриси — вносила правки в сценарії, брала участь у підборі акторів і ін.

У 1927 році кінокомпанія Корінни припинила існування, і вона підписала контракт з «First National Pictures», випустивши за три роки співпраці сім фільмів. Одним з них була історична драма Френка Ллойда «Божественна леді» (остання німа картина актриси), випущена в 1929 році, яка описує історію кохання адмірала Нельсона і леді Емми Гамільтон. За цю роль в 1930 році Корінна була номінована на премію «Оскар». Кар'єра актриси завершилася з початком ери звукового кіно. В 1930 році - до того часу її вік наближався до сорока — Корінна випустила два звукові фільми, а в 1932 році, після мелодрами «Лілі Христина», пішла з кіно. З тих пір вона з'явилася на кіноекрані через 30 років, зігравши другорядну роль у драмі Хьюго Хааса «Алея Парадіз».

Корінна чотири рази була заміжня. У 1924 році, через рік після розлучення з актором Вебстером Кемпбеллом, Корінна вийшла заміж за кінопродюсера Волтера Мороско. Весілля відбулося в мексиканському місті Тіхуана. Мороско і Гріффіт прожили разом 10 років і розлучилися в 1934 році. Потім у 1936 році Корріна поєднувалася шлюбом з Престоном Маршаллом, власником футбольного клубу «Вашингтон Редскінз». Цей шлюб виявився довговічніше попередніх — подружжя розлучилося через 12 років, у 1958 році.

Четвертим чоловіком актриси в 1965 році став актор Денні Сколл (він був молодший дружини майже на 30 років). Через трохи більше місяця після весілля їх шлюб з ініціативи Корінни було розірвано — на суді актриса стверджувала, що Сколл імпотент і не здатний виконувати подружні обов'язки. Крім того, 70-річна актриса зізналася, що не знає свій точний вік, і заявила, що їй приблизно 51 року. Раніше вона стверджувала, що вона зовсім не Корінна Гріффіт, а зовсім інша жінка, яка взяла собі ім'я актриси після її смерті.

Корінна Гріффіт померла від серцевого нападу 13 липня 1979 року. Згодом вона була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.