Космічне страхування

Космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів. Щорічно страхується більше як 15 космічних проектів [1]. Як супутники так і ракети-носії з моменту їхнього виготовлення і до експлуатації на орбіті піддаються небезпеці, яка може призвести до повного знищення об”єкта або порушення окремих окремих його функцій. Виділяють чотири основні стадії виникнення ризиків:

1. стадія виробництва;
2. передпускова стадія, яка включає в себе транспортування об'єкта, його на стартовому майданчику, завантаження ракети і підготовку до пуску;
3. стадію запуску, яка включає вихід супутника на орбіту і перевірку справності всіх систем;
4. стадію експлуатації.

Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна розділити на 4 види: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс-мажорні [2].

1. Страхування ризиків пов'язаних із установленням і складанням(включає монтаж і наступні випробування ракет-носіїв, супутників і їх частин);
2. Передпускове страхування (включає всі ризики під час транспортування з приміщень виробника на стартовий майданчик, а також під час установлення, складання і підготовки до запуску);
3. Страхування пуску (включає всі ризики з моменту запуску до виходу супутника на задану орбіту);
4. Страхування на орбіті (включає покриття від усіх ризиків при загальній і частковій загибелі об’єкта на стадії експлуатації)[3].

Державне космічне агентство України (ДКА України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Страхувальниками в кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких: замовник проекту; головний розробниквиготовлювач космічного апарата; головна компанія з надання носія виведення космічного апарата на задану орбіту («пускове агентство»); експлуатуюча організація, що володіє наземною космічною інфраструктурою. Тому страхування може бути проведено принципово двома різними способами: 1) або кожен учасник проекту страхує свій ризик самостійно; 2) або учасники консолідуються й страхують свої ризики сумісно. Звичайно, найбільш оптимальним із технічного й економічного погляду є принцип консолідації, тому що для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолідована програма управління ризиками. Така програма є одним з необхідних елементів страхового обслуговування космічних ризиків і передує укладанню договору страхування. Програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту [4].

1. Формування і реалізація державної політики у сфері космічної діяльності;
2. Здійснення підготовки та реалізація міжнародних проектів у сфері дослідження та використання космічного простору;
3. Забезпечення нормативно-правового регулювання космічної діяльності;
4. Надання адміністративних послуг та здійснення контрольно-наглядової функції у сфері космічної діяльності;
5. Здійснення управління об'єктами державної власності у сфері космічної діяльності;
6. Інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики у сфері космічної діяльності [4].

1. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002. - 203 с.
2. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. — 2-ге вид., виправл. — К.: Кондор, 2003. — 252 с.
3. Сербиновский Б. Ю., Гаркуша В. Н. Страховое дело: Учебное пособие для вузов. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — 384 с.
4. Закон України "Про космічну діяльність"