Космічні жахи

Космічні жахи (англ. Space horror) — жанр суміші жахів та наукової фантастики у літературі, кіно та відеоіграх, події в якому, головним чином, дієво розгортаються у космосі або на екзопланетах. Головним антагоністом завжди або майже завжди є інопланетна істота або субстанція[1].

Історія

У кінематографі

1951 року Крістіаном Нібом, за мотивом твору Д. Кемпбелла, було знято фільм «Щось з іншого світу», дія якого відбувається на полярній станції. Саме ця стрічка стала предтечею «Щось» Карпентера.

Епохою розквіту космічної тематики у кіно вважаються 80-ті роки. Саме в цей період першопрохідцями кіноіндустрії було зроблено відкриття: жах може з'явитися до нас не лише з темного лісу, покинутого замку або з кладовища, а й з пустелі Всесвіту. Незвідане завжди хвилювало уми людства, і з появою нового, космічного плацдарму режисери приступили до створення захоплюючих жахастиків.

1979 року Ден О'Бенон створив сценарій фільму про моторошного інопланетного монстра: живучого і завжди голодного, якого назвали під стать його походження, що повністю виключає схожість із земним життям «Чужий» якого модельно втілив Ганс Гігер. Реалізувати задум, опісля багатьох відмов, випало маловідомому на той час Рідлі Скотту. Опісля комерційного успіху стрічки багато хто зрозумів, що привнесення жаху в фантастику може виявитися прибутковим: глядачеві припали до смаку зіткнення астронавтів з інопланетяними формами життя.

У 90-х роках кінофантасти активно співпрацювала з жанром бойовику, де хорор було відсунуто на другий план, як-то у «Хижаку». Але і в той час на екранах з'являлись фільми, що атмосферно не поступалися відомим попередникам 80-х, як-то «Крикуни» знятий за мотивами оповідання Філіпа Діка «Друга модель». Одним з найбільш знакових також був «Крізь обрій» Пола Андерсона.

У 2000-му стрічкою «Цілковита пітьма» почалася сага про легендарного фуріанця Ріддіка. До кінця 2000-х у фантастичній кіноіндустрії спостерігався ренесанс. Вийшло багато чудових фільмів про космос: «Пекло» (2007), «Місяць 2112» (2009), «Пандорум» (2008) тощо.

У відеоіграх

У жанрі космічного жаху режисерам вдалося показати, що загроза знищення, поневолення або перетворення в щось жахливе буде переслідувати людство завжди. Технічний прогрес і космічна експансія не можуть цьому перешкодити, а часом, навіть сприяють. Космос — не просто зірки і туманності, красиво мерехтливі в темряві, але і величезний простір, що таїть в собі такі речі, які не може уявити жодна людина.

Примітки

  1. Кир Луковкин (5 вересня 2011). Космический ужас (рос.). https://darkermagazine.ru. Darker Magazine. Процитовано 4 травня 2020.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.