Пандорум

«Пандорум» (англ. Pandorum) — німецько-британський науково-фантастичний психологічний трилер з елементами жахів, постапокаліпсису, містерії і пригодницького виживання 2009 року сценариста Тревіса Міллоу, режисера Крістіана Алверта та продюсера Пола Андерсона. .

Пандорум
Pandorum
Жанр Постапокаліпсис
фантастичний фільм жаху
психологічний трилер
Режисер Крістіан Алверт
Продюсер Пол В. С. Андерсон
Джеремі Болт
Роберт Кульцер
Сценарист Тревіс Міллоу
Крістіан Алверт
Оповідач Морган Фрімен
У головних
ролях
Бен Фостер
Денніс Квейд
Антьє Трауе
Кем Жиґанде
Кунг Ле
Норман Рідус
Нільс-Бруно Шмідт
Едді Роуз
Оператор Ведіго фон Шульцендорфф
Композитор Мічл Брітш
Кінокомпанія Constantin Film
Impact Pictures
Дистриб'ютор Overture Films
Тривалість 108 хв.
Мова англійська
в'єтнамська
німецька
Країна  Німеччина
 Велика Британія
Рік 2009
Дата виходу 25 вересня (США)
2 жовтня (Велика Британія)
 Україна 15 жовтня
Кошторис $33 000 000
Касові збори $20 645 327[1]
IMDb ID 1188729
pandorummovie.com
 Пандорум у Вікісховищі
Пандорум у Вікіцитатах

Головні ролі виконували: Бен Фостер, Денніс Квейд, Антьє Трауе, Кем Жиґанде і Кунг Ле.

Зйомки почалися в Берліні в серпні 2008 р. Пандорум випущений 25 вересня 2009 р. в Сполучених Штатах і 2 жовтня 2009 р. у Великій Британії.

Сюжет розгортається навколо масивного корабля типу «Ноїв ковчег», що губиться у космічному просторі та дрейфує без контролю. На ньому бродять небезпечні, вкриті шрамами, кістяними шипами, броньовані мисливці чимось схожі на морлоків. Вони фізично перевершують людей, і це призводить до хаосу та ситуації «кожен сам за себе». Назва фільму є посиланням до вигаданого психозу під назвою «Орбітальний дисфункціональний синдром», серед астронавтів відомий як «пандорум», що спричиняється тривалим перебуванням у глибокому космосі. Він супроводжується емоційним стресом, що веде до важкої параної і галюцінацій. Таємниця зосереджена навколо намагань пілотів з'ясувати причини катастрофи.

Сюжет

У 1969 році людина вперше ступила на поверхню Місяця. Населення Землі тоді складало 3,6 мільярдів людей. У 2009-му запущений телескоп Кеплера з метою пошуку планет, схожих на Землю. Населення планети становило 6 мільярдів 760 мільйонів. У 2153 році космічний зонд «Палео-17» здійснив посадку на планеті Тоніс. Населення Землі становило 24 мільярди 340 мільйонів. Землянам повсюдно не вистачало води і провізії. До 2174 року битва за ресурси досягла точки кипіння; запущений космічний корабель «Елізіум», міжзоряний ковчег з багатотисячним населенням, який відправлений у 123-літню подорож для заснування земної колонії. Пасажири і члени екіпажу перебувають у стані гіперсну, але вісім років потому шокована команда, що слідкує за основними системами «Елізіуму», отримує останнє повідомлення з Землі декількома мовама: «Ви все, що залишилося від нас. Удачі вам, Божого благословення та щасливої ​​дороги».

Через деякий час два астронавти, члени льотного екіпажу, альтруїстичний клаустрофоб-капрал Бавер (Бен Фостер) і врівноважений лейтенант Пейтон (Денніс Квейд) виходять з анабіозу через стрибки напруги, не пам'ятаючи про те, хто вони, що мають робити, і що сталося з 60 000 пасажирами їхнього корабля «Елізіум». Енергетичні сплески є результатом нестабільної роботи реактора, чоловіки не мають доступу до капітанського мостика, не можуть зв'язатися з іншими членами екіпажу, зокрема з командою управління польотом, яку повинні змінити на посту. Вивчаючи під керівництвом Пейтона корабель, Бавер розмовляє з останнім про пандорум, психічний розлад, викликаний тривалим перебуванням у стані гіперсну (анабіозу), його симптоми і наслідки, поміж яких параноя, яскраві галюцинації і схильність до вбивства. Незабаром капрал згадує, як він був натхненний з дитинства космічними польотами, а також спогади про свою дружину, яку сподівається знайти в гіперсні на кораблі.

Після випадку паніки в повітроводі у Бавера з'являються ознаки цієї важкої психологічної хвороби, тим більше, Пейтон розповів йому про місію Ідана — найбільшу космічну катастрофу — викликану офіцером космічного корабля, який відправив весь свій екіпаж з 5 000 осіб на смерть, вірячи, що їхній політ був проклятий.

Досліджуючи корабель, Бавер знаходить мертві тіла і людиноподібні створіння, які дуже швидко рухаються. Тікаючи від однієї з таких істот, Бавер зустрічається з іншими людьми (Мен і Надіа), вони разом намагаються дістатися до ядерного реактора. Реактор вийде з ладу, якщо Бавер не встигне його перезапустити. У пошуках реактора група зустрічається зі ще одним з виживанців, який розповідає їм історію про те, що відбулося до їхнього пробудження.

Їхня місія — відчайдушна спроба врятувати людство. З Землі, яка страждає від перенаселення, в 123-літню подорож до схожої на неї екзопланети Тоніс для створення людської колонії був відправлений космічний корабель, в якому перебувають в анабіозі майбутні поселенці і команда. Коли екіпаж отримує останнє повідомлення з Землі — Землі більше немає, і вони останні, хто вижив — один з трьох членів екіпажу на вахті, божеволіє, вбиває двох інших членів, а потім, удаючи з себе Бога, виводить з анабіозу більшість пасажирів і нічого їм не розповідає про події. Коли йому надокучає подібне проведення часу, він занурюється назад в анабіоз, залишивши команду у безвісти. Генетичні модифікатори, отримані кожним членом екіпажу перед початком місії (для швидкої адаптації до умов планети), у результаті адаптують їх до корабля, перетворюючи на монстрів-канібалів, з якими зіткнулися Бавер та інші. Розповівши про це, чоловік отруює їх газом. Після пробудження вони закуті ланцюгами, а оповідач збирається з'їсти їх. Тим часом, Пейтон виявляє ще одного члена команди — Геллоу (Кем Жіганде), який признається йому, що входив до екіпажу, який отримав повідомлення про загибель Землі. Про те, що відбулося потім, Геллоу дає суперечливі відомості, з яких дізнаємося, що у двох інших членів екіпажу почався пандорум, йому довелося вбити їх, щоб вижити. У цей час більшість населення корабля або мертва, або мутувала.

Баверу вдається переконати канібала у необхідності перезавантаження реактора корабля. Група добирається до реактора і успішно його перезапускає. Проходячи через зону, де в стані гіперсну перебувають пасажири, Бавер бачить камеру дружини Пейтона, з його спогадів зрозуміло, що Пейтон не той, за кого себе видає. Пейтон — це насправді Геллоу, а «Геллоу», якого бачить глядач, — просто частина свідомості Пейтона, людина, яка називає себе Пейтоном — насправді Геллоу, що вже постарів, і який піддався свого часу пандоруму та вбив двох інших членів екіпажу. Корабель, насправді, давно досяг пункту призначення і сів на дно моря (у бортжурналі є запис про 923-ій рік місії)[2]. Бавер бореться з Пейтоном/Геллоу й одночасно з симптомами пандоруму, внаслідок чого пошкоджує корпус корабля. Вода починає затікати до корабля, що призводить до смерті Пейтона/Геллоу. Бавер з Надіа встигають евакуюватися з корабля в камері для анабіозу. Внаслідок пошкодження корпусу комп'ютер починає екстрену евакуацію, викидаючи решту 1211 поселенців в анабіозі. Ці люди можуть почати будувати свої поселення, виконавши тим самим свою місію. Перший рік залишків людства на Тонісі почався. Популяція становить 1213 осіб.

Ролі

Бен Фостер, Кунг Ле й Антьє Трауе розмовляють про «Пандорум» на WonderCon 2009 р.
Актор Роль
Бен Фостер капрал Бавер капрал Бавер
Денніс Квейд лейтенант Пейтон лейтенант Пейтон
Антьє Трауе Надіа Надіа
Кем Жиґанде капрал Геллоу капрал Геллоу
Кунг Ле Мен Мен
Едді Роуз Ліланд Ліланд
Андре Хенніке лідер мисливців лідер мисливців
Норман Рідус Шепард Шепард
Вотан Вільке Мерінг батько юного Бавера батько юного Бавера
Нільс-Бруно Шмідт поранений офіцер «Елізіуму» поранений офіцер «Елізіуму»
Дельфіна Чуйллот мати юного Бавера мати юного Бавера
Янгзом Бравен 2-й лейтенант (Команда 4) 2-й лейтенант (Команда 4)
Джуліан Раппе молодий Бавер молодий Бавер

Виробництво

Слогани фільму:

  • «Не бійся кінця світу. Бійся того, що станеться далі».
  • «Бійся того, що станеться далі».
  • «Кінець світу. Бійся тих, хто вижив».[3]

Сценарій

Фільм розпочався з попереднього сценарію, написаного Тревісом Міллоу наприкінці 1990-х рр. Сюжет спочатку розгортався на тюремному кораблі Пандорум, що транспортував тисячі небезпечних ув'язнених Землі на іншу планету; канібали-мисливці — кінцевий результат деградації в'язнів. Персонажі, зіграні Антьє Трауе і Кунг Ле були ув'язненими, а персонаж Бена Фостера, який нікому не довіряв, до них не належав.[4]

Вважаючи, що жодна студія не захоче взяти собі такий сценарій, Міллоу думав про те, щоб створити малобюджетний фільм, знятий на відео в покинутому паперовому комбінаті з невідомими акторами. Однак, ідея привернула увагу режисерів Пола Андерсона та Джеремі Болта, і вони показали її Impact Pictures, яка дала проектові зелене світло. Продюсери показали свій сценарій режисерові Крістіану Алварту, останній був вражений подібністю з власним сценарієм під назвою Ніде (англ. No Where). Його драматична історія розповідала про чотирьох астронавтів на борту судна поселенців, які страждають від амнезії. Алварт вирішив, що вони повинні об'єднати обидві ідеї, два сценарії разом, продюсери та Міллоу погодилися. Корабель в'язнів замінили на корабель поселенців, використання слова Пандорум трансформувалося з назви корабля на тип психічного захворювання, викликаного довгою космічною подорожжю.[4]

Зйомки

Початок зйомок Пандорума оголошено у травні 2008-го з Деннісом Квейдом і Беном Фостером у головних ролях. Крістіан Алварт був режисером проекту, заснованого на сценарії Тревіса Міллоу. Фільм фінансувався Constantin Films через спільну угоду з Impact Pictures. Партнерство збільшило бюджет майже до $40 млн.

Зйомки відбувалися в студії Бабельсберг у Потсдамі та на покинутій електростанції в Берліні в серпні 2008 р.[4][5]

Бен Фостер наполягав, щоб його персонаж їв справжніх живих комах замість використання штучних чи мертвих.[4]

Перший фільм, де брати Бен і Джон Фостери працювали разом. Вони поділяють сцену, в якій Джон Фостер прокидається в хаосі, як безіменний пасажир, і Бен Фостер в ролі Бавера не може врятувати його.[4]

Андре Хенніке, який грає лідера-мисливця, можна побачити без монстромакіяжу. Він зображає командира молодого Геллоу в першій сцені.[4]

Дитину-мисливця насправді грає Азіа Луна Мохманд, донька режисера Крістіана Алверта.[4]

Персонажів Надіа (Антьє Трауе), Мена (Кунг Ле) і Ліланда (Едді Роуз) ніколи не називали по іменам під час фільму.[4]

Реліз

Фільм не був показаний попередньо для критиків.[4]

28 лютого 2009 р. фільм представлений на фестивалі «WonderCon» — щорічній виставці, присвяченій коміксам і їхній екранізації, яка проходить в Сан-Франциско, там же вперше було показано трейлер.

Summit Entertainment відповідала за закордонні продажі та представляла Пандорум покупцям на Каннському кінофестивалі в 2009 р.[6] Overture Films поширювала фільм у Північній Америці, Icon — у Великій Британії й Австралії, Svensk — у Скандинавії та Movie Eye — в Японії.

Це шостий фільм, випущений у певних кінотеатрах D-BOX у США та Канаді. За словами D-BOX, технологія керування рухом «доповнює сюжет фільму та основні теми страху, терору та вибухових дій, пропонуючи реалістичні відчуття під час більшості сцен фільму». Технологія дозволяє глядачам, які сидять в залі, відчувати вібрації і рух під час перегляду фільму і глибше занурюватися в дію.[4]

Реліз DVD і Blu-Ray дисків відбувся 19 січня 2010 р. в Сполучених Штатах за допомогою Anchor Bay Entertainment.[7]

Режисер і продюсер у коментарі до DVD зазначили, що безрейтингова версія фільму існує, але не була випущена.

Неточності

Коли Пейтон очищає передпліччя після пробудження від гіперсону, його татуювання показує, що він з команди польотів №4, а не №5, як Бавер.[4]

У фільмі показаний Пейтон, який використовує лом Геллігана, протипожежний інструмент, винайдений у 20 столітті і який широко використовується в наш час. Через 200 років у майбутньому такий інструмент був би замінений на десятки нових пристроїв. Він витісняється вже зараз.[8]

Корабель досяг пункту призначення і був там протягом 800 років. Як або чому більшість його систем все ще функціонують, і чому на борту все ще є їжа (крім пасажирів) не пояснюється.[8]

Вся концепція «пандорума», навколо якої розгортається сюжет фільму, руйнується у фінальних сценах. Тому що пандорум є своєрідним «космічним божевіллям» і повинен розвиватися під впливом космічного простору.[8]

Присутня орфографічна помилка зі сценою про команду Ідена. На костюмі одного з членів екіпажу спочатку читається Kreska, однак в його відповідній камері потім читається Kresca з літерою С.[8]

Боротьба за сиквел

Фільм був створений як можлива франшиза, якби він стартував вдало у фінансовому плані, Impact Pictures дала б зелене світло одному чи кільком продовженням.[9]

Тревіс Міллоу в інтерв'ю прокоментував, що «Пандорум» повинен був мати приквел і сиквел. Приквел докладно дослідив би історію Геллоу, починаючи з запуску космічного корабля Елізіум, продовжуючи його падінням в безодню божевілля — як він став «володарем корабля» — і закінчуючи очікуванням в стані анабіозу. Третій фільм оповідав про події на планеті Тоніс. Виживанці зіткнулися б з двома групами «істот», які знаходилися в стані релігійної війни через спірні моменти, хто насправді повинен володіти землею. Міллоу пояснив: ці дві протиборчі групи є нащадками екіпажу Елізіума; люди, які вийшли зі своїх камер сну 800 років тому. Вони являють собою продукт божевільної ідеології Геллоу.[10]

Але «Пандорум» погано показав себе в прокаті, тому ці ідеї були списані. Коли сценариста запитали, чому він не розвиває ці історії в іншому середовищі — як роман чи комікс, наприклад — Тревіс пояснив, що він поганий новеліст. Сценарій для нього є найбільш спрощеною формою написання, а створення роману — це зовсім інша справа.[10]

У 2010 р. фанати створили групу у Facebook 500,000 to get PANDORUM sequel — щоб вмовити продюсерів створити сиквел. Режисер Крістіан Алварт пізніше приєднався до неї. В даний час група налічує понад 3700 учасників.[11]

Саундтрек

Pandorum
Саундтрек-альбом
Виконавець Michl Britsch
Дата випуску 25 вересня 2009
Записаний 2009
Жанр Електронна музика
Тривалість 71:06
Лейбл Königskinder Schallplatten GmbH
Продюсер Міхл Брітш

Список треків

  1. «All That Is Left of Us» (2:43)
  2. «Pandorum» (3:58)
  3. "Anti Rio"t (4:17)
  4. «Shape» (2:03)
  5. «Hunting Party» (2:48)
  6. «Kulzer Complex» (4:40)
  7. «Tanis Probe Broadcast» (2:01)
  8. «Scars» (2:20)
  9. «Fucking Solidarity» (3:28)
  10. «Gallo's Birth» (2:22)
  11. «Biolab Attack» (2:25)
  12. «Kanyrna» (3:22)
  13. «The Stars All Look Alike» (4:32)
  14. «Boom» (3:55)
  15. «Reactor» (4:08)
  16. «Skin on Skin» (3:21)
  17. «Fight Fight Fight» (2:56)
  18. «Bower's Trip» (7:51)
  19. «Discovery / End Credits» (7:55)

Сприйняття

На сайті IMDb рейтинг фільму становить 6,8/10 на основі 112 540 голосів,[12] Rotten Tomatoes — 4,2/10, 28% свіжості і 3,1/5, 48% оцінка аудиторії.[13] Сайт КиноПоиск.ru дав оцінку 7,1/10 на основі 38 552 голосів.[14]

Науково-фантастичний журнал SFX заявив, що «Пандорум є найкращим міжзоряним жахом усіх років», та поставив фільму 4 зірки з 5.[15] Film Ireland також дав Пандоруму позитивний відгук, оцінивши взаємодію кінематографічних методів, сценографію та продумані персонажі фільму.

Німецький рецензент Ральф Злабінгер з порталу Filmtipps.at із захопленням відгукнувся про фільм: «Висновок. Захоплюючий, похмурий, візуально видатний, всешокуючий сприймає серйозно свій науково-фантастичний аспект, який, незважаючи на деякі традиційні елементи, привносить у жанр свіже повітря. Однозначно радісна вечірка для шанувальників».[16]

Касові збори

Фільм зібрав $20 645 327 по всьому світу і не зміг окупити свій $33-мільйонний бюджет.[1] Фільм посів 6 місце в прокаті США під час вік-енду на загальну суму $4 424 126.

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.