Костянтин Яцек Любомирський

Костянтин Яцек Любомирський (1620–1663) — князь, польський магнат, посол (депутат) Сейму, крайчий великий коронний (1658), підчаший великий коронний (1658-1663); староста сондецький та білоцерківський, власник міста Ярослава.

Костянтин Яцек Любомирський
пол. Konstanty Jacek Lubomirski
Народився 1620
Помер 1663
Країна  Річ Посполита
Посада крайчий великий коронний, Підчаший великий коронний, Староста, посол Сейму Речі Посполитоїd, староста сондецькийd і Q65113895?
Рід Любомирські
Батько Станіслав Любомирський
Мати Софія Острозька
Брати, сестри Єжи-Себастьян Любомирський, Александер Міхал Любомирський, Konstancja Lubomirskad і Anna Krystyna Lubomirskad

Життєпис

Представник польського магнатського роду Любомирських гербу Шренява без Хреста. Син Станіслава Любомирського, краківського воєводи та Софії Острозької. Був наймолодшим із трьох синів Станіслава, успадкував палац у Полкінах і керував вісьницькими маєтками разом із братами Александром Міхалом та Єжи Себастьяном. Іноді іменується у документах як Костянтин Гіяцинт (пол. Hiacynt)[1][2]

Посол (депутат) прошовицького сеймику, надзвичайного сейму 1647 року[3].

1648 року одружився з Доміцеллою Барбарою Любомирською, уродженою Щавінською.

Депутат першого сейму 1652 року від Краківського воєводства.

1654 року у францисканському костелі св. Різдва Пресвятої Богородиці на кошти К. Я. Любомирського була розширена каплиця Преображення Господнього. Він був засновником костелу отців реформатів у Ярославі. Як власник Ярослава, він видав постанову від 29 червня 1650 року, згідно з якою: «бокораші з околиць Ярослава, тобто від Шівсько, Манастира і Нелипковичів, зобов'язана затримувати свої кораблі в порту Ярослава і, в разі необхідності, захищати місто своїми гарматами, під страхом конфіскації кораблів і товарів».

Князь Костянтин Яцек був відомим полководцем під час війн з козаками, Швецією, Трансильванією та Московським царством. Він був старостою Нового Сонча і Білої Церкви, поблизу якої 1651 року відбулася битва з козаками. 1655 року шведська армія захопила належний йому замок у Новому Вісьничі та пограбувала його після однорічного перебування. К. Я. Любомирський був учасником Тишовецької конфедерації (1655)[4].

Помер Костянтин Яцек Любомирський бездітним 1663 року.

Примітки
  1. M. capitaneus Premyslien m. Lubomirski quietat. Repozytorium Cyfrowe Poloników (lat). Процитовано 15.01.2021.
  2. Мицик Ю. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу сер. XVII ст. — Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1996. — ISBN 5-7707-8858-5. — С. 160.
  3. Przemysław Paradowski, W obliczu «nagłych potrzeb Rzeczypospolitej». Sejmy ekstraordynaryjne za panowania Władysława IV Wazy, Toruń 2005, s. 251.
  4. Adam Kersten, Z badań nad konfederacją tyszowiecką, w: Rocznik Lubelski, t. I, 1958, s. 116.

Джерела та література
  • Polski Słownik Biograficzny (t. 18 s. 31)
  • W. Kłaczewski, Jerzy Sebastian Lubomirski, Wrocław 2002, wyd. Ossolineum, ​ISBN 83-04-04592-3​.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.