Котельницький Григорій Володимирович

Котельницький Григорій Володимирович (псевдо: «Шугай», «Петренко») (нар. 8 вересня 1907; Підгірці, Золочівський повіт, Австро-Угорщина — пом. 26 січня 1946; біля с. Кривня та Дусанів, Львівська область, УРСР) — український військовий діяч, вістун, хорунжий (1.10.1944), поручник (15.04.1945), сотник (22.01.1946), курінний УПА, командир куреня «Дружинники», командир Тактичних відтинків ТВ-11 «Пліснисько» і ТВ-15 «Яструб» 2-ї Військової округи «Буг»[1].

Григорій Котельницький
 Сотник
Загальна інформація
Народження 8 вересня 1907(1907-09-08)
Підгірці, Золочівський повіт, Австро-Угорщина
Смерть 26 січня 1946(1946-01-26) (38 років)
біля с. Кривня та Дусанів, , Львівська область, УРСР
Псевдо «Шугай», «Петренко»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
 ОУНР
Формування Курінь «Дружинники», ТВ-11 «Пліснисько», ТВ-15 «Яструб»
Командування
1943 Командир підстаршинської школи ОУН Золочівського округи
1943-1944 Повітовий організаційно-мобілізаційний референт Золочівщини
1944-1945 Командир куреня «Дружинники»
осінь 1944-вересень 1945 Командир ТВ-11 «Пліснисько»
осінь 1945-початок 1946 Командир ТВ-15 «Яструб»
Нагороди та відзнаки
Пам'ятний знак на честь вояків УПА у Підгірцях (Львівщина), включно з іменем Григорія Котельницького

Лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу».

Життєпис

Григорій Котельницький народився у с. Підгірці Бродівського району Львівської області (раніше Золочівський повіт). Навчався у сільській школі.

Діяльність у період Другої Речі Посполитої

Брав участь у роботі читальні «Просвіта», неодноразово обирався її головою. Був ініціатором створення драматичного гуртка, організував духовий оркестр, сам грав на кларнеті, співав у церковному хорі.

Діяльність в ОУН

На початку 1930-х років у Підгірцях створено клітину ОУН, яку очолив Григорій.

Служив у польській армії, дослужився до звання капрала, пізніше старшого сержанта. У 1943 р. Григорій Котельницький був призначений повітовим організаційно-мобілізаційним референтом ОУН, перебував на цій посаді до 1944 року.

«Шугай» організував у Золочівській окрузі підстаршинську школу, яка дислокувалася у присілку с. Нестюки біля Поморян. Підстаршинська школа мала забезпечувати військовими кадрами Українську Національну Самооборону (УНС), яку було організовано на Львівщині в 1943 р. Перший відділ УНС «Шугай» сформував на Брідщині (Золочівська Округа ОУН) в селі Черниця, командиром якої був призначений підстаршина «Лапайдух»[2].

На початку 1944 на базі відділів УНС утворилася оперативна група УПА-Захід і «Шугая» призначили курінним командиром. Восени 1944 «Шугай» став командиром Тактичного Відтинку «Пліснисько», який охоплював Золочівський, Перемишлянський і Бродівський надрайони (повіти). До нього входили курені: «Шугая» і «Карого». До куреня «Шугая» входили сотні: «Свободи», «Оверка» і «Малинового». Одночасно «Шугай» займав посаду організаційно-мобілізаційного військового референта Золочівської округи ОУН, залишаючись при тому ще й курінним командиром УПА.

У березні 1944 року в селі Боратин чота "Гуцулка" із куреня Котельницького внаслідок бойової сутички ліквідувала групу диверсанта Миколи Кузнєцова.

Бойові нагороди

28 квітня 1945 р. наказом ч. 12 командира УПА-Захід «Шелеста» (Сидор Василь) за бойові заслуги «Шугай» був нагороджений «Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу».

Загибель командира

Влітку 1945 р. «Шугай» перейшов на Тернопільщину.

26 січня 1946 р. в лісі біля сіл Кривня і Дусанова більшовики оточили криївку, в якій перебував «Шугай» і ще шість повстанців. Після одноденного бою четверо повстанців здалися, одного застрелили, двоє (в тому числі «Шугай») застрелилися, але перед цим Котельницький встиг знищити документи. Похований у спільній могилі разом зі священиком «Жайворонком» на Дусанівському кладовищі. Нині криївку, в якій загинув «Шугай», відновлено і встановлено меморіальну таблицю із написом: «26 січня 1946 року тут полягли героїчною смертю в нерівному бою з більшовицькими окупантами вірні сини України курінний «Шугай», священик «Жайворонок» і вістун «Чорнота». Вічна слава і пам'ять героям!»

Спогади

Роман Загоруйко («Лапайдух») писав у своїй книзі «Повернення зі справжнього пекла»:

...Я залишив штаб, яким командував тепер курінний «Шугай» і повернувся до своєї сотні. Мені приємно було бачити свого сусіда в ранзі командувача такого великого відділу УПА. Я був гордий за своє село Підгірці, що виховало і дало національно-визвольній боротьбі таких людей, як Григорій Котельницький – «Шугай»...[3]

Див. також

Примітки
  1. Літопис УПА. Нова серія. - Т. 12 - С. 628
  2. Сотня УПА «Свободи»
  3. Роман Загоруйко «Повернення зі справжнього пекла» на сайті «Український Центр»

Джерела
  • Загоруйко Р. «Шугай» — лицар срібного хреста бойової заслуги першої кляси // Загоруйко Р. Незагоєні рани України. — Новий Розділ, 2002. — С.94-99.
  • Романюк М. Сотня УПА «Свободи» // Український визвольний рух. – 2003. – Зб. 1. – С. 97-124.
  • Матеріали Бродівського історико-краєзнавчого музею

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.