Котляр Юрій Вадимович

Юрій Вадимович Котляр
	д.іст.н. професор Юрій Вадимович Котляр д.іст.н. професор Юрій Вадимович Котляр
Народився	1969; м. смт. Березнегувате, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	Миколаїв, Україна
Країна	Україна
Національність	українець
Alma mater	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузь	історія України: історія Півдня України, історія селянства, військова історія, сакральна історія
Заклад	Чорноморський національний університет імені Петра Могили
Посада	завідувач кафедри історії ЧНУ імені Петра Могили
Звання	професор
Ступінь	доктор історичних наук
Відомий завдяки:	науковій діяльності в галузі історії України

Юрій Вадимович Котляр (народився 1969(1969), смт. Березнегувате Миколаївської області) — український історик, доктор історичних наук, професор, фахівець у галузі історії України. Нині проживає у місті Миколаєві та займається науковою та науково-педагогічною діяльністю.

Освіта та трудовий досвід

У 1986 р. закінчив Березнегуватську середню школу Миколаївської області. Після закінчення у 1992 р. історичного факультету Одеського державного університету імені (ОДУ) І. І. Мечникова за спеціальністю «Історія» працював вчителем Березнегуватської НСШ № 2 (1992—1994 рр.), завідувачем Березнегуватського народного історичного музею (1995—1996 рр.). У 1995—1997 рр. навчався в аспірантурі ОДУ імені І. І. Мечникова. У 1996—1999 рр. обіймав посаду начальника паспортної служби Березнегуватського РВ УМВС в Миколаївській області. У 2005 р. завершив докторантуру ОДУ імені І. І. Мечникова, отримавши ступінь доктора історичних наук.

Захист дисертацій

У 1998 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук: «Повстансько-партизанський рух українських селян у 1919 — на початку 1920 рр.» (На матеріалах Півдня України) за спеціальністю 07.00.01 — історія України, в ОДУ імені І. І. Мечникова.
У 2005 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук: «Селянство Півдня України в період нової економічної політики (1921—1929 рр.)» за спеціальністю 07.00.01 — історія України, в ОДУ імені І. І. Мечникова.

Науково-педагогічна діяльність

З 1999 по 2007 рр. працював старшим викладачем, доцентом, та завідувачем кафедри історичних дисциплін Миколаївського навчально-наукового інституту ОДУ імені І. І. Мечникова.
У 2007 р. присуджено вчене звання професора кафедри історичних дисциплін ОНУ імені І. І. Мечникова.
З 2007 р. і по сьогодення працює завідувачем кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
Завідувач Миколаївського відділення Інституту історії України Національної академії наук України.

Наукова діяльність

З 1999 р. — консультант секції «Історія України» Миколаївського територіального відділення Малої Академії Наук.
2007 р. — стипендіат Канадського інституту українських студій Альбертського університету.
2010 р. — стажування в університеті Ca'Foscari(м. Венеція, Італія).
З 2010 р. — завідувач Миколаївського відділення Інституту історії України Національної Академії Наук України.
З 2011 р. — член Національної спілки краєзнавців України.

Коло наукових інтересів

Дослідження історії України в наступних аспектах: історичне краєзнавство, аграрна історія, військова історія, історія етнічних меншин України, сакральна історія нашої держави та, зокрема, сакральних центрів міста Миколаїв (експерт із сакральної історії міста проекту «Телеканал Миколаїв» «Вперед у минуле»[1]).

Редакційна діяльність

Голова редколегії наукового журналу «Наукові праці. Історія»[2].
Член редколегій наукових видань (в тому числі фахових): «Чорноморський літопис»[3], «Історичний архів. Наукові студії»[4], «Evropský filozofický a historický diskurz»[5] (Чехія), «Лукомор'я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'я»[6], багатотомного видання «Реабілітовані історії. Миколаївська область»[7].

Публікації

Юрій Вадимович має публікації в провідних наукових виданнях Німеччини, Польщі, Чехії, Російської Федерації, Білорусі, Казахстану. Автор і упорядник більше 200 наукових праць (зокрема, 8 монографій, 12 колективних монографій, 10 навчальних посібників та методичних рекомендацій)[8].

Серед основних наукових праць:

Котляр, Ю. В. (2003). Повстанство. Селянський рух на Півдні України (1917—1925). Миколаїв-Одеса: ТОВ ВіД.
Котляр, Ю. В. (2004). Селянство Півдня України: доба нової економічної політики (1921—1929 рр.). Одеса: ТОВ ВіД.
Котляр, Ю. В. (2008). Повстанський рух етнічних меншин Півдня України (1917—1931)[9]. Кн. 1. К.-Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, Історична бібліотека МДГУ.
Котляр, Ю. В., та Міронова, І. С. (2008). Голодомори 1921—1923 рр. та 1932—1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти[10]. Кн. 2. К.-Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, Історична бібліотека МДГУ.
Котляр, Ю. В. (2010). Висунська і Баштанська республіки (до 90-ї річниці проголошення)[11]. Кн. 3. Миколаїв: Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, Історична бібліотека ЧДУ.
Котляр, Ю. В. (2012). Військова історія України: [навчальний посібник]. 2-е вид., випр. і доп. Миколаїв: Вид-во ЧДУ імені Петра Могили.
Котляр, Ю. В. (2014). Николаев сакральный (История, мифология, мистика): [научно-популярная монография]. Николаев: Изд-во ЧГУ имени Петра Могилы.
О. М. Гаркуша, Є. Г. Гобуров, І. Т. Кіщак, Ю. В. Котляр, П. І. Соболь, М. М. Шитюк, В. П. Шкварець. Голод — геноцид 1932—1933 років на території Миколаївщини: погляди істориків, очевидців, архівні матеріали (до 70-річчя трагедії). — Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003.

Нагороди[12]

Відмінник освіти України (2003)
Лауреат Миколаївської обласної культурологічної премії імені Миколи Аркаса в номінації «Історичні, етнографічні, археологічні дослідження, охорона культурної спадщини» (2002)
Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України (2002, 2005, 2006)
Орден «Преподобного Нестора Літописця» Української Православної Церкви (2006)
Почесна грамота Миколаївської обласної державної адміністрації (2007)
Почесна грамота Миколаївської обласної ради (2008)
Нагрудний знак «Петро Могила» (2009).
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2011)
Знак народної пошани Орден «За розбудову України» (2015)[13]
Почесна відзнака «За заслуги перед містом Миколаїв» (2016)[14]
Звання «Почесний краєзнавець України» (2016)[15]

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Цикл сюжетів «Вперед у минуле»

[2] Наукові праці. Історія. Видання включене до Переліку наукових фахових видань з історичних наук (Наказ МОН України № 1328 від 21 грудня 2015 р.; Постанова ВАК України № 1-05/2 від 10 березня 2010 р.)

[3] Чорноморський літопис. Видання ЧДУ (ЧНУ) імені Петра Могили

[4] Історичний архів. Наукові студії. Видання включене до Переліку наукових фахових видань з історичних наук (Наказ МОН України № 1021 від 7 жовтня 2015 р., Постанова ВАК України № 1-05/2 від 10 лютого 2010 р.)

[5] Evropský filozofický a historický diskurz. ISSN 2533-4816 (Print); ISSN 2533-4824 (On-line)

[6] Лукомор'я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'я. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 15 червня 2017.

[7] «Реабілітовані історією» (Миколаївська область)

[8] Сайт Академії соціальних наук України

[9] Котляр Ю. В. Повстанський рух етнічних меншин Півдня України (1917—1931). — Київ Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2008. — Історична бібліотека МДГУ. — Кн. 1. — 156 с.

[10] Котляр Ю. В., Міронова І. С. Голодомори 1921—1923 рр. та 1932—1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти. Монографія. — Київ Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2008. — Кн. 2. — 204 с. — (Історична бібліотека МДГУ).

[11] Котляр Ю. В. Висунська і Баштанська республіки (до 90-ї річниці проголошення): Монографія. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Історична бібліотека ЧДУ. — Кн. 3. –92 с.

[12] Сайт ЧНУ імені Петра Могили

[13] Орден «За розбудову України». Реєстри нагородження 2015—2017 рр.

[14] Міські відзнаки міста Миколаєва

[15] Положення про відзнаки Національної спілки краєзнавців України (Затверджено рішенням Президії НСКУ 16 лютого 2017 р., протокол № 1).