Крайняниця Петро Іванович

У юнацькі роки навчався в гімназії в Празі. Саме в чеській столиці розпочав свій шлях у футбол, де грав в команді спортклубу «Рапід». 1939 року повернувся на Закарпаття та продовжив навчання в Мукачівській гімназії, яку закінчив 1944 року. Футбольна дружина цього навчального закладу у 1941 році здійснила справжній подвиг, ставши чемпіоном Угорщини серед 142 команд і завоювавши Кубок «Святого Василя». Після цього здібного юнака запросили до тодішнього найкращого мукачівського клубу «МШЕ», що виступав у другій лізі першості Угорщини, у 1944 році він потрапив до найкращої команди краю — «Русі» (Ужгород), а згодом до «Спартака» (Ужгород). Однак тяжка травма примусила його завершити виступи.

У 1945 році його призначили завідувачем військово-фізкультурного відділу ЦК Спілки молоді Закарпатської України і паралельно з цим він був одним з ініціаторів створення нової команди «Спартак» (Ужгород) та одним з її граючих тренерів. Історія закарпатського радянського футболу бере свій початок саме з цього року, від часу проведення першої повоєнної спартакіади, на якій згідно запрошення разом з іншими спортсменами мали виступати і футболісти. Після проведення відбіркових змагань путівку у фінал завоювала ужгородсько-мукачівська збірна, тренерами якої були Петро Крайняниця, Йосип Криж та Георгій Мозер. Ось результати проведених ігор згідно порядковості зустрічей: збірна Закарпаття — збірна Ізмаїла — 8:1, збірна Закарпаття — збірна Львівської області — 1:1, збірна Закарпаття — збірна Волинської області — 19:0, збірна Закарпаття — збірна Станіславської (нині Івано-Франківської) області — 8:3, збірна Закарпаття — збірна Дрогобицької області — 9:0, збірна Закарпаття — збірна Тернопільської області — 10:0, збірна Закарпаття — збірна Чернівецької області — 3:0. Загальний рахунок для закарпатців після проведених семи змагань був таким — 58:5. Закарпаття тоді гідно постало перед шанувальниками футболу України, спортивною делегацією якого керував Петро Крайняниця.[3] Він з 1949 до 1973 року очолював обласні ради ДСТ «Червона зірка», «Спартак» та «Авангард», а у 1973 році перейшов на педагогічну роботу — вчителем фізвиховання Ужгородської спецшколи-інтернату. Поспіль протягом багатьох років очолював обласну футбольну федерацію та був членом Президії Федерації футболу України.

• Федак В. Закарпаття у спортивному вимірі. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1994. С. 113
• Крайняниця П. Історія закарпатського футболу. — Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2004. С. 3-8
• Футбольний турнір пам'яті Петра Крайняниці