Кракатит

Інженер-хімік Прокоп винаходить речовину з надзвичайно високою вибуховою здатністю, яку він називає «Кракатит» на честь індонезійського вулкану Кракатау. Після того, як дрібки порошку на столі в лабораторії Прокопа вибухнули без причини, він, травмований, блукає вулицями Праги де зустрічає свого університетського колегу Їржі Томеша, який відвозить Прокопа до себе додому та приводить його до тями. Під час гарячки Прокіп розкриває формулу «Кракатиту». Одразу по тому Томаш, взявши з собою револьвер, йде з дому. Прокопа будить дзвінком у двері невідома йому дівчина у вуалі, яка прийшла з пакунком для Томеша. Прокоп обіцяє передати пакунок, та задля цього їде потягом до Тиниці, де мешкає батько Томеша, лікар. Там хімік підліковує своє здоров'я та знайомиться з Анчією, дочкою лікаря Томеша, в яку закохується, забувши про свою місію. Одного дня він знаходить оголошення в газеті, у якому відправник просить «інженера П.» повідомити свою адресу. Прокоп одразу згадує про «Кракатит», про який геть забув за час хвороби.

Відправником оголошення виявився Карсон, директор фабрики «Балттин», де виготовиляють вибухові речовини. Прокоп виїжджає туди (перш за все у пошуках Томеша, який перебуває в контакті з Карсоном) і отримує у своє розпорядження надсучасну лабораторію з усіма зручностями для роботи. Він також знайомиться з принцесою Вільгельміною Аделаїдою Мод, проживаючу в замку поблизу заводу. Вони потроху зближуються, але Прокіп весь час прагне відшукати Томеша або ту дівчину у вуалі. Принцеса допомагає йому втекти до Італії, де він приєднується до анархістського кола Даймона, який пропонує Прокопу панування над світом за допомогою радіостанції, сигнали якою спричиняють вибухи «Кракатиту». Прокоп не знає, що робити з тією силою, яку він створив. Тим часом Томеш розширив виробництво «Кракитита», і його не зупиняють застереження Прокопа. Та, за допомогою радіохвиль Даймона його фабрика злітає в повітря.

Наприкінці роману Прокоп знайомиться із загадковим старим, який допомагає йому забути його руйнівний винахід і заохочує хіміка зайнятися невеликими, але практичними та корисними для людства винаходами.

Вперше книгу було перекладено в 1930 році[3]. В українському перекладі С. Сакидона роман був опублікований у 1987 року в першому томі двотомного видання творів Карела Чапека, здійсненого видавництвом «Дніпро» (Київ)[4].

У 1948 році за романом був знятий однойменний фільм (режисер Отакар Вавра). У 1980 році Вавра створив ремейк свого фільму і випустив його під назвою «Темне сонце» (чеськ. Temné slunce).

• Карел Чапек. Кракатит // Твори в двох томах. Том 1. — К. : Дніпро, 1987. — С. 151—404. — 100000 прим.

• «Кракатит» на сайті «Лабораторія фантастики» (рос.)