Крама

Майбутній лідер групи «Крама» був відомий в білоруському рок-середовищі від середини 1980-х, коли співав у легендарному гурті «Бонда». Але коли гурт розпався, Ігор вирішив переїхати до рідних Барановичів, де з 1990 року жив із сім'єю і працював за фахом — художником. Раптом влітку 1991 року йому зателефонував Ілля Шевчик і запросив співати в групу «Рокіс». Ворошкевіч вагався, тому скоро решта учасників «Рокіс» вирішили приїхати до нього в Барановичі.

Через кілька місяців «Рокіс» з Ворошкевічем вже записав альбом «Народжений тут». За словами самого співака, це був дуже неприродний у всіх сенсах продукт, далі працювати над яким він не хотів. Але час року, який Ігор жив в Барановичах перед викликом у «Рокіс», він записував для себе на гітарі які мелодії. Саме тоді з'явилися «Що допоможе нам», «комендант», «біжи хлопець» тощо. Якось під час репетиції ці мелодії були представлені групи і припали до смаку.

Незабаром «Рокіс» на студії «Піснярів» записав чотири пісні: «біжи хлопець», «зрадник», «За келиха пива», «Випив зі мною до дна». Це була інша музика, тому Ворошкевіч запропонував змінити назву, що й було зроблено, попри те, що подобалося це не всім. Назва «Магазин» була серед варіантів ще під час пошуку назви для «Бонда» в кінці 1984 року.

Далі були три дуже успішні альбоми за три роки («Хворий на рок-н-рол» 1993, «Гей, там, наливав!» 1994, «комендант» 1995) та багато хітів. У 1994 році «Крама» отримала на батьківщині «Рок-корону», а також була переможницею російського фестивалю «Покоління» в Москві, в наступний рік група багато гастролював по Польщі. Піковим Ігор Ворошкевіч вважає 1995—1996 роки, які були найбільш творчим і рок-н-рольний час для групи. Останнім яскравим моментом цього періоду став концерт до 5-річчю групи.

Крама на фестивалі «Басовище-2007»

Потім почалися проблеми. Провісником цього був догляд відразу після 5-річчя бас-гітариста Руслана Правди. Погіршилася атмосфера в групі, почалася творча криза. Додавали суму особисте життя Ігоря: помер його дід, потім батько, потім бабуся, потім він розійшовся з дружиною.

У 1999 році гітарист Ілля Шевчик пішов з групи з тим, щоб розпочати спільний з Олексієм Козловським музичний проект «Mojo Blues» подібної Магазини стилістики, але англомовний.

Диск «Що допоможе нам» (1998) не врятував, так звучав так, наче був записаний під примусом. Наприкінці тисячоліття Ворошкевіч взагалі збирався завершити свою музичну кар'єру.

Ідея записати найкращі пісні «Магазини» чекала свого часу багато років. Основною причиною цього була дуже погана якість ранніх записів. У якийсь момент настав час для реалізації давньої мрії. Допомогти здійснити мрію зголосилися музики групи Apple Tea на чолі з Ігорем Сацевич — порадили студію, зробили деякі аранжування та зіграли на ряді пісень.

Матеріал для диску Ворошкевіч вибирає сам. Більшість пісень на ньому — з першого альбому «Хворий на рок-н-рол» — 5 з 14. Але попри це, на збірці вистачило місця для представників всіх студійних плитак «Магазини», причому не тільки хітів.

У 2007 році вийшов черговий диск колективу, «Все життя — дивний сон».

У 1994 році, у Мінську, відбулася перша «Рок-каранація» — захід альтернативної білоруської музики, на якому Крама здобула головну нагороду (Велику Корону), як найкраща рок-група країни. Протягом наступних років, гурт отримував малі рок-корони в номінаціях «За вірність жанру» (1995), «Традиції і сучасність» (1999), «Найкращий альбом» (альбом «Ховайся в бульбу», 2001), «Блюз-рок виконавець» (2004—2005).

Після виступу з нагоди десятиліття панування Олександра Лукашенка, деякі білоруські гурти потрапили під негласну заборону, через яку, зокрема, не мали можливості потрапляти в ефір на білоруських радіостанціях і отримували відмову на спроби виступити на більшості канцертавих майданчиків країни. Так, одного разу, на запит про причини заборони концерту «Крами» — була отримана відповідь про «низький художній рівень» творчості групи.[1]. Під час цих подій група була змушена виступати за межами Білорусі, або на невеликих і досить приватних заходах. Через деякий час частина заборонених музикантів була запрошена до тодішнього ідеолога адміністрації президента Олега Пролесковского, в ході бесіди з яким, зокрема, було отримано обіцянку скасувати так звані «чорні списки» музикантів для присутніх груп.[2]

З того часу «Крама» неодноразово виступала на досить великих заходах на кшталт «Рока по канікулах-2008» і «Bela music–2009», тому можна вважати, що заборона дійсно скінчилась.

• Д.П.. «КРАМА» // Энцыклапедыя беларускай папулярнай музыкі / уклад. Дз. Падбярэзскі і інш. — Мінск : Зьміцер Колас, 2008. — С. 142–143. — 2000 прим. — ISBN 978-985-6783-42-8.