Ксинкін Олексій Миколайович

Олексій Миколайович Ксинкін (1923—1984) — підполковник Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Ксинкін Олексій Миколайович
Народження 15 березня 1923(1923-03-15)
Моршанський повітd, Тамбовська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть 12 лютого 1984(1984-02-12) (60 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання
Міське кладовище № 2 (Харків) : 
Країна  СРСР
Член Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді
Звання  Підполковник
Формування 12-та гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис
Дошка на честь Олексія Ксинкіна

Олексій Ксинкін народився 15 березня 1923 року в селі Алгасово (нині  — Моршанський район Тамбовської області). За національністю росіянин[1]. Закінчив десять класів школи. У січні 1942 року Ксинкін був призваний на службу до Робітничо-селянської Червоної Армії. У жовтні того ж року він закінчив Благовіщенське піхотне училище. З листопада 1942 року  — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Західному, Брянському, Центральному фронтах, два рази був поранений і контужений[1]. Член ВЛКСМ з 1942 року[2].

До вересня 1943 року гвардії лейтенант Олексій Ксинкін командував взводом 3-го батальйону 29-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро. В ніч з 28 на 29 вересня 1943 року взвод Ксинкіна переправився через Дніпро в районі села Глушець Лоєвського району Гомельської області Білоруської РСР і взяв активну участь у боях за захоплення та утримання плацдарму на його західному березі. Взвод Ксинкіна успішно знищив вкопаний в землю танк, розгромив штаб німецького батальйону, захопивши важливі документи. Коли командир роти вибув з ладу, Ксинкін його замінив собою, після чого три дні утримував позиції до підходу основних сил. В тому бою Ксинкін отримав важке поранення, але продовжував битися[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенант Олексій Ксинкін був відзначений званням Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 4069[1][3].

У червні 1946 року Ксинкін був звільнений у запас, проте в 1949 році повернувся до лав армії. У 1964 році у званні капітана він був звільнений в запас, пізніше отримав звання підполковника запасу. Проживав у Харкові, працював старшим інженером в хлібопекарській промисловості. Помер 12 лютого 1984 року. Похований на Харківському міському кладовищі № 2[1].

Нагороди

Пам'ять

5 серпня 2013 року Олексію Ксинкіну була встановлена меморіальна дошка на фасаді будинку де він жив, за адресою вулиця Державінська 2[4].

Примітки
  1. Ксинкін Олексій Миколайович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. Подвиг народа. podvignaroda.ru. Процитовано 23 грудня 2019.
  3. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
  4. В Харькове открыли мемориальные доски Героям Советского Союза. https://www.city.kharkov.ua/ (рос.). 5 серпня 2013. Процитовано 25 грудня 2019.

Література
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Мальков Д. К. Сквозь дым и пламя. — М.: Воениздат, 1970.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.