Кубаткін Петро Миколайович

Кубаткін Петро Миколайович (листопад 1907 27 жовтня 1950(1950-10-27), Москва, СРСР) — співробітник радянських органів державної безпеки, очолював зовнішню розвідку як начальник 1-го Головного управління МГБ СРСР, генерал-лейтенант. Депутат Верховної Ради СРСР 1 — 2 скликань.

Кубаткін Петро Миколайович
Народився листопад 1907
Помер 27 жовтня 1950(1950-10-27) (42 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  СРСР
Діяльність військовослужбовець, політик
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання  Генерал-лейтенант
Партія ВКП(б)
Нагороди
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»

Ранні роки

Народився в сім'ї шахтаря. Член ВЛКСМ з 1922, член партії з жовтня 1930.

У 1918 закінчив 4-класну початкову сільську школу села Орєхово. C 1921 працював чорноробом на шахті (Кольберовський рудник), з грудня 1925 підручним пекаря в пекарні робочої кооперації Брянського рудника (Луганська округа). З січня 1927 на комсомольській роботі: секретар осередку ВЛКСМ Павловського РВК, потім у тому ж місяці став технічним секретарем Павловського РВК. У вересні 1929 призваний на військову службу, служив у прикордонних військах ОГПУ.

В органах

В органах держбезпеки з 1929 рядовим, політруком взводу. З 1930 помічник начальника прикордонної застави 21-го прикордонного загону ОГПУ по політчастині (Шепетівський округ). Після демобілізації в березні 1932 працював в ОГПУ: помічник оперуповноваженого Особливого відділу Одеського обласного відділу ГПУ, з 1934 заступник начальника політвідділу МТС по НКВС (Піщаний Брід), з 1935 начальник Фрунзівського районного відділення НКВС (Одеська область), з 1936 оперуповноважений відділу УГБ УНКВД по Одеської області. З березня 1937 курсант Центральної школи НКВС СРСР. Після її закінчення 15 серпня 1937 працював у центральному апараті ГУГБ НКВД: оперуповноважений 1-го відділення 4-го відділу, в 1938–1939 помічник начальника відділення 4-го відділу ГУГБ — 1-го Управління — ГУГБ НКВС СРСР.

Потім працював у підрозділах центрального апарату НКВС. У 1939 році — секретар парткому ГУГБ НКВС СРСР. У 1939–1941 роках керував Управлінням держбезпеки Московської області. З серпня 1941 року по червень 1946 очолював Управління держбезпеки Ленінградської області. Одночасно в 1945 році був уповноваженим НКДБ СРСР по 2-му Прибалтійському фронту.

З 15 червня по 7 вересня 1946 очолював зовнішню розвідку органів держбезпеки. Потім знятий з посади. З 1946 по 1949 рік працював начальником УМДБ Горьковської області.

Останні роки

У березні 1949 звільнений з МГБ. Працював заступником голови Саратовського облвиконкому. 23 липня 1949 заарештований у зв'язку з «Ленінградською справою». Був звинувачений в тому, що в період роботи в Ленінграді знищив матеріали, які свідчили про шпигунство секретаря міськкому ВКП(б) Я. Ф. Капустіна на користь Великої Британії. На початку жовтня 1950 був засуджений Особливою нарадою при МДБ СРСР до 20 років тюремного ув'язнення за «злочинну бездіяльність … що виразилася в неінформуванні». 27 жовтня 1950 Військовою колегією Верховного суду СРСР вирок був переглянутий і замінений на смертну кару. Розстріляний в той же день.

Реабілітований посмертно 1954 року за відсутністю складу злочину.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.