Кузнецов Олександр Харитонович

Кузнецов Олександр Харитонович
Народився 1838(1838)
Харків
Помер 13 липня 1910(1910-07-13)
Харків
Поховання Харків
Країна Російська імперія
Діяльність лікар
Alma mater Імператорський Харківський університет
Галузь терапія, дерматологія, медична етику і гігієну
Заклад Імператорський Харківський університет
Посада професор по кафедрі патології та терапії
Звання доктор медицини
Ступінь доктор медичних наук
Членство Харківське медичне товариство
Відомий завдяки: працям з медичної етики

Олекса́ндр Харито́нович Кузнецо́в (* 26 липня[1] 1838, Харків — † 13 (26) липня 1910, Харків, Російська імперія) — український лікар-клініцист часів Російської імперії, почесний професор Імператорського Харківського університету[2].

Життєпис

Походить з купецької родини. Вчився в гімназії, 1860 року закінчив навчання в Харківському університеті, медичний факультет — повітовий лікар.

Служив лікарем семінарії, по тому — духовного училища, Єпархіального жіночого училища.

Наукова діяльність

В 1869 році захистив докторську дисертацію «Матеріали для історії розвитку кору», Харків. Того ж року допущений до викладання в Харківському університеті у звання приват-доцента по кафедрі шкірних хворобах.

Рік практикувався за кордоном, з 1876 року по 1882 працював в госпітальній терапевтичній клініці Харківського університету, екстраординарний професор по кафедрі патології та терапії.

Вів педагогічну і лікувальну роботу в Олександрівській лікарні. Склав Статут для факультетської клініки, розробив нові положення про шпитальні клініки університету. Приділяв виняткову увагу розвитку гігієнічного напрямку вітчизняної терапії, проблемам суспільного життя університету, клінічній підготовці студентів.

1879 року брав участь у боротьбі з ветлянською чумою, їздив у Ветлянку з професором В. П. Криловим, про що написав працю «Про чуму і ветлянську епідемію».

1888 року отримав звання ординарного професора.

У 1892 році вийшов у відставку, з 1894 — почесний професор Харківського університету. Завідував кафедрою шпитальної терапії Харківського університету у (1884—1891) і (1903—1906) роках.

З 1907 року працював деканом медичного факультету Харківського університету

Багато його статей друкувалося, зокрема, в «Сучасній медицині» та «Воєнно-медичному журналі», журналі Харківського медичного товариства[3].

Громадська діяльність

Входив до складу університетських комісій по вивченню стану окремих питань по опрацюванню пропозицій з їх вирішення: у комісії з вивчення дифтерії, комісії з розробки нових правил завідування університетськими клініками, щодо проекту про клінічні відділення Харківського університету у військовому госпіталі.

Керував комісією по розробленні «Нових положень про госпітальні клініки при міській Олександрівській лікарні». Готував VI з'їзд лікарів в Харкові — разом з професорами В. Ф. Грубе та В. Г. Лашкевичем.

1893 року виступав на Пироговському з'їзді з доповіддю «Про способи резекції печінки».

У 1896 році брав участь у з'їзді сифілідологів у Петербурзі.

В 1898 році брав участь у роботі Всеросійського бальнеологічного з'їзду та XIII Міжнародного з'їзду у Парижі.

Професор Овсій Петрович Браунштейн говорив про Кузнецова, що він як педагог викладав молодим та дорослим лікарям найскладнішу науку лікарську етику.

Брав активну участь у роботі Харківського медичного товариства (ХМТ), 15 років керував їм (з 1891 по 1905 рр.) , 1889 року зачитав ознайомчу доповідь про інфлуенцу, того ж року піднімав питання про загрозу епідемії черевного тифу в Харкові.

Член Організаційного комітету з створення Жіночого медичного інституту ХМТ. На посаді Голови ХМТ багато уваги приділяв протиепідемічній роботі серед населення міста, розвивав профілактичний напрямок російської терапії.

В часі революційних подій 1905 року Харківське медичне товариство поділилося на ліве та праве крило, що згодом й стало причиною кризи, через яку Кузнецов подав у відставку з посади голови, відійшов від керівництва і професор В. П. Крилов, на їх місце були обрані М. І. Светухін та О. П. Браунштейн.

Після цього продовжував працювати в медичному товаристві. Після виходу у відставку в університеті займав посаду лікаря-директора на Слов'янських мінеральних водах.

Ще за життя заповів свою бібліотеку Харківському медичному товариству — 2000 томів. Помер 13 липня 1910 року від профузної носової кровотечі. Був похований на Іоанно-Усекновенському кладовищі в Харкові[4].

Література

Перцева Ж. М. Кузнецов Олександр Харитонович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1413

«Роль медичної професури Харківського університету у створенні та діяльності Харківського медичного товариства», Перцева Ж. Н.

Джерело

  1. 26 июля в истории Харькова: родился знаменитый врач. gx.net.ua (рос.). Процитовано 26 жовтня 2021.
  2. Кузнецов Олександр Харитонович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 26 жовтня 2021.
  3. О мочегонном действии мочевины Доклад, чит. в Харьк. мед. о-ве 15 марта 1897 г. - Футран М.И. (рос.). 1897.
  4. Кузнецов - страница 7 - Центр генеалогических исследований. rosgenea.ru. Процитовано 26 жовтня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.