Кузьмич Антон Савич
Антон Савич Кузьмич (20 грудня 1908, село Копаткевичі, тепер Петриковського району Гомельської області, Республіка Білорусь — 24 жовтня 1989, місто Москва) — український радянський діяч, міністр вугільної промисловості УРСР, голова Українського раднаргоспу. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Доктор технічних наук (1962), професор (1966)
| Кузьмич Антон Савич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
20 грудня 1908 село Копаткевичі, тепер Петриковського району Гомельської області, Республіка Білорусь |
| Помер |
24 жовтня 1989 (80 років) Москва |
| Поховання | Кунцевське кладовище |
| Національність | білорус |
| Діяльність | політик |
| Галузь | гірнича справа |
| Alma mater | Московський державний гірничий університет (1931) |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Заклад | Інститут гірничої справи імені Олександра Скочинського |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія
У 1931 році закінчив Московський гірничий інститут імені Сталіна.
У 1931—1938 роках — начальник закладного цеху, заступник головного інженера, керуючий шахти «Коксова» міста Прокоп'євська РРФСР.
У 1938—1940 роках — головний інженер комбінату «Кузбасвугілля» і директор Кузнецького науково-дослідного вугільного інституту РРФСР.
У 1940—1941 роках — керуючий тресту «Донбасантрацит».
У 1941—1942 роках — начальник 6-го будівельного району 8-й саперної армії Південного фронту.
З 1942 року — головний інженер з відновлення Підмосковного вугільного басейну. З 1943 року — керуючий тресту «Сталіногорськвугілля» Московської області. У липні 1945 — січні 1946 року — начальник комбінату «Свердловськвугілля» Сведловської області.
У січні 1946 — грудні 1948 року — заступник народного комісара (міністра) вугільної промисловості Східних районів СРСР.
У грудні 1948 — січні 1955 року — заступник, 1-й заступник міністра вугільної промисловості СРСР.
У січні 1955 — 8 серпня 1956 року — міністр вугільної промисловості Української РСР.
У серпні 1956 — травні 1957 року — 1-й заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.
У травні 1957 — 1960 року — голова Ради народного господарства Ворошиловградського (Луганського) економічного адміністративного району.
У 1960 — березні 1961 року — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).
29 березня 1961 — 9 березня 1963 року — голова Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).
У 1963—1965 роках — заступник голови Державного комітету з паливної промисловості СРСР.
З 1965 року — 1-й заступник директора Інституту гірничої справи імені Скочинського у місті Люберцях Московської області.
Помер 24 жовтня 1989 року. Похований у Москві.
Нагороди
- два ордени Леніна (1942, 20.10.1943)
- орден Жовтневої революції (19.12.1978)
- три ордени Трудового Червоного Прапора (21.02.1942, 2.01.1959,)
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.03.1958)
- кавалер знаку «Шахтарська слава» 1-3-го ст.
- заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1969)
- медалі