Кулаков Микола Михайлович

Народився 8 (21 лютого) 1908 року в селі Івановському (тепер Кімовського району Тульської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчив школу фабрично-заводського навчання при Київському паровозоремонтному заводі. Працював робітником, слюсарем Київського паровозоремонтного заводу.

Член ВКП(б) з 1927 року. Перебував на партійній роботі в Києві та Ленінграді.

У Військово-Морському Флоті з 1932 року. У серпні 1932— липні 1936 року — слухач військово-морського факультету Військово-політичної академії.

У липні — листопаді 1936 року — військовий комісар підводного човна «Щ-318», у листопаді 1936 — серпні 1937 року — військовий комісар підводного човна «С-1». У серпні 1937 — червні 1939 року — військовий комісар лінійного корабля «Марат» Червонопрапорного Балтійського флоту.

У червні 1939— квітні 1940 року — член Військової Ради Північного флоту, учасник радянсько-фінської війни.

З квітня 1940 по березень 1944 року — член Військової Ради Чорноморського флотів. Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року. У ході оборони Севастополя член військової ради Чорноморського флоту контр-адмірал Кулаков керував діяльністю політичних органів і партійних організацій Чорноморського флоту.

У березні — червні 1944 року — начальник Вищих військово-політичних курсів ВМФ. У червні 1944— червні 1945 року — начальник Управління пропаганди і агітації Головного політичного управління ВМФ СРСР, у грудні 1944— березні 1945 року виконував обов'язки начальник Головного політичного управління ВМФ СРСР.

У червні 1945— червні 1946 року — член Військової ради Північного флоту.

У червні 1946— грудні 1949 року — член Військової ради — заступник головнокомандувача ВМФ СРСР із політичної частини. У січні — квітні 1950 року — слухач Вищої військової академії імені Ворошилова.

У квітні 1950— грудні 1955 року — член Військової ради Чорноморського флоту.

У грудні 1955 року, після загибелі лінкора «Новоросійська», відсторонений від посади і знижений у військовому званні до капітана 1-го рангу. Згодом у званні відновлений і навіть підвищений до віце-адмірала.

У травні 1956— квітні 1960 року — начальник політичного відділу і заступник по політичній частині командувача Кронштадтської військово-морської фортеці. У квітні 1960— лютому 1961 року — заступник по політичній частині командувача Ленінградського військово-морського району.

У лютому 1961— жовтні 1971 року — начальник політичного відділу Ленінградської військово-морської бази та військово-морських навчальних закладів Ленінграда.

За виявлену особисту мужність і відвагу у роки Великої Вітчизняної війни, великі заслуги перед Батьківщиною, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1965 року віце-адміралу Кулакову Миколі Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10700).

З грудня 1971 року — у відставці. Помер 25 березня 1976 року. Похований у Ленінграді на Богословському кладовищі.

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Нахімова 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Микола Кулаков автор книг:

• «Город морской славы. О героической обороне Севастополя. 1941—1942 годы». Москва: Политиздат, 1964;
• «250 дней в огне». Москва: Политиздат, 1965[1];
• «Доверено флоту». Москва: Воениздат, 1985.

Меморіальна дошка на згадку про радянського військовика встановлена ​​на будівлі Київського вищого професійного училища залізничного транспорту імені В. С. Кудряшова, на вулиці Архітектора Кобелєва, 1/5. 26 жовтня 1976 року ім'ям М. М. Кулакова названа вулиця в Севастополі, на будинку №66 якої в 1983 році встановлена пам'ятна ​​дошка.

• 
  Анотаційна дошка в Севастополі
• 
  Меморіальна дошка у Києві

• Бессмертен подвиг их высокий. — Тула: Приокское кн. изд., 1983;
• Герои огненных лет. Книга 8. М.: Московский рабочий, 1985;
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
• Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000.