Кулеві (порт)

Нафтовий термінал Кулеві (англ. Kulevi oil terminal) морський порт, нафтоперевантажувальний термінал, розташований в південній частині Чорноморського узбережжя Кавказу — на заході Грузії, на північ від Поті — в гирлі річки Хобі поряд з селищем Кулеві Хобійського району. Код UN/LOCODE GEKUL. Введений в експлуатацію 16 травня 2008. Термінал є власністю Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки і управляється її дочірньою компанією Black Sea Terminal LLC.

Нафтовий термінал «Кулеві»
Розташування
Країна  Грузія
Розташування Хобі, сел. Кулеві
Координати 42°17′57″ пн. ш. 41°37′42″ сх. д.
Деталі
Відкритий 16 травня 2008
Управляється Black Sea Terminal LLC
Власник SOCAR
Причалів 3 (630 м)
Статистика
Щорічний тоннаж вантажів понад 10 млн т
Вебсайт kulevioilterminal.com
Мапа

Історія

Містечко Редут-Кале (нині Кулеві) на узбережжі Чорного моря має давнє і багате минуле. На момент заснування у 1804 укріплення Редут-Кале росіянами, в цьому місці, через менгрельське Куле (або Кулеві), вже відбувалася жвава морська торгівля. Хоча власне порту тут не було, Кале слугував перевалочним пунктом для товарів, що доставлялися на Південний Кавказ морем з Середземного, Чорного і Азовського морів — європейські кораблі вивантажували свої вантажі, які потім переправлялися в Тифліс суходолом, зазвичай на в'ючних тваринах. Судна зупинялися на зовнішньому рейді і вантажі перевантажували на шлюпки, що було вкрай незручно. З 1821 року, коли були встановлені вигідні ринкові тарифи на транспортування, новозбудований опорний пункт став одним з найбільш значущих портів Чорноморського узбережжя. У 1846 році Редут-Кале був присвоєний статус портового міста, але невдовзі, після потужних бомбардувань міста-порту під час Кримської війни, вантажообіг через Редут-Кале різко впав. Остаточно Редут-Кале втратив своє значення як порт, після будівництва Поті-Тифліської залізниці[1].

Рішення про будівництво біля селища Кулеві нафтоперевантажувального терміналу було затверджене президентом Грузії Едуардом Шеварнадзе 8 вересня 1999 року[2]. Невдовзі компанія Terminal 2000 Ltd, створена в партнерстві між Argomar Oil Ltd і Грузинською залізницею, розпочала будівництво термінала, але у 2002 році роботи були призупинені через низку фінансових, екологічних та інших проблем. Будівельні роботи були відновлені у 2004 році міжнародним консорціумом інвесторів у чолі з грузинськім бізнесменом Бадрі Патаркацишвілі. У 2006 Патаркацишвілі продав свою частку в проекті терміналу Кулеві,що знаходився в стадії будівництва, Державній нафтовій компанії Азербайджану (SOCAR). З того часу основним власником терміналу Кулеві Термінал є ДНКАР, яка управляє ним через дочірню компанію Black Sea Terminal LLC[1].

Будівництво терміналу було завершене в листопаді 2007 року, а 16 травня 2008, за участі президента і прем'єр-міністра Грузії Міхеіла Саакашвілі та Ладо Гургенідзе, прем'єр-міністра Азербайджану Артура Расізаде і президента Державної Нафтової Компанії Азербайджанської Республіки Ровнага Абдуллаєва, відбулася церемонія офіційного відкриття нового порту[3].

Сьогодення

Проектна потужність перевалки Кулевського нафтового терміналу — 10 млн тонн сирої нафти і нафтопродуктів на рік, при цьому SOCAR заявляє про готовність збільшити річну пропускну здатність терміналу до 20 млн тонн на рік. Це зробило б Кулеві найбільшим нафтовим терміналом на Південному Кавказі[4].

Термінал має три причали загальною довжиною 630 метрів: два причали для нафтоналивних суден довжиною 300 і 240 м відповідно (забезпечують прийом танкерів місткістю до 100.000 тонн) і 70-метровий причал для суден допоміжного флоту. Портовий флот — 9 суден, у тому числі два буксири і днопоглиблювальний земснаряд. Портова інфраструктура включає нафтосховище (16 нафтових резервуарів загальною ємністю 320 тис. куб. метрів), розвантажувальну естакаду, завантажувальні рукави, насосні станції (продуктивність завантаження від 1000 до 8000 м³/год), а також залізничну станцію Парто Цкалі, де може бути розміщено для вивантаження одночасно до 180 вагон-цистерн. Естакада робить можливим одночасне розвантаження 168 нафтоналивних вагонів через чотири залізничних гілки[5][6].

Примітки

  1. Kulevi Oil Terminal. History : От Редут-Кале до Кулевского Нефтяного Терминала. kulevioilterminal.com. — офіційний сайт порту. Процитовано 29.05.2017. (рос.)
  2. Gachechiladze M. Towards a Political Ecology of Oil in Post-communist Georgia: the conflict over the Kulevi Oil Port Development (pdf) // Journal of Political Ecology.  . С. 58-75. (англ.)
  3. Kulevi Oil Terminal. Achievements : Открытие Кулевского Нефтяного Терминала. kulevioilterminal.com. — офіційний сайт порту. 16.05.2008. Процитовано 29.05.2017. (рос.)
  4. Georgia's Kulevi opens a new oil terminal. PortNews. Процитовано 29.05.2017. (англ.)
  5. Kulevi Oil Terminal. kulevioilterminal.com. — офіційний сайт порту. Процитовано 29.05.2017. (англ.)
  6. Socar to wait on Georgia for Black Sea shipments. Reuters. Процитовано 29.05.2017. (англ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.