Куля Бреннеке

Куля була розроблена фірмою відомого німецького зброяра Вільгельма Бреннеке (1865—1951) в Лейпцигу. Патент на її винахід був виданий в 1898 році[2]. Ніс кулі першої модифікації був практично пласким, проте потім став конічним. Випускалося кілька різних зразків (1915, 1930 років)[1], поки в 1935 році вона не отримала свій класичний вигляд — в її конструкцію були внесені нові зміни, зокрема, число ребер збільшено з 6 до 12. Пізніші варіанти кулі, що з'явилися від 1970-х років, відрізняються звичайно формою хвостовика і його матеріалом (пластмаса). Кулі з пластмасовим хвостовиком відрізняються за масою і призначені для стрільби на різні відстані[2][3]. Проте куля класичного зразка поширена, як і раніше, широко.

Цікаво, що компанія, заснована Вільгельмом Бреннеке, досі належить його прямим нащадкам і є одним з найбільших в світі виробників і розробників боєприпасів для стрілецької зброї.

У польоті куля веде себе не зовсім так, як розраховували конструктори — наявність зовнішніх похило-поздовжніх ребер дуже слабо сприяє її обертанню. Хвостовик, хоча і стабілізує кулю, трохи сповільнює її швидкість. Крім того, в момент проходження кулі через дулове звуження, ребра майже повністю зминаються, що надає їм невизначену асиметричну форму. Порушення обтічності кулі, викликане деформацією ребер, призводить до зниження швидкості польоту й погіршення бою[3].

Патрон, споряджений кулею Бреннеке (частина пластмасової гільзи зрізана). Під кулю покладено пластмасовий пиж

Останні варіанти куль Бреннеке з пластмасовими стабілізаторами за конструктивним рішенням вважаються досконалішими. У них центр ваги розміщений ближче до вершини головної частини; ребра розташовані як на тілі, так і на хвостовику і загальна їх площа досить велика[3]. Попри те, однією з головних переваг кулі є її висока купчастість[2] і хороша стабілізація в польоті (вона слабо відхиляється, зачіпаючи за гілки і траву). Спроби застосування цієї кулі зі знятим хвостовиком призвели до різкого погіршення бою і посиленню віддачі[4].

Істотний недолік кулі Бреннеке — велика складність виготовлення через складну форму й використання спеціальних компонентів (болт, який стягує пиж-стабілізатор, має бути певної форми). Навіть при незначних вадах бій цієї кулею різко погіршується. Навіть виготовлені промислово, а не кустарно, кулі можуть бути дуже поганої якості й мати абсолютно незадовільний бій[5].

У радянський час, коли куля Бреннеке була однією з куль, що виготовлялися промисловими підприємствами, саме її радили в 1960—1980-ті роки брати при спорядженні патронів підкаліберними кулями[4]. Кулі Бреннеке класичного зразка за умови якісного виготовлення дають хорошу влучність на дистанції до 80 м[1]. Кулі валового виробництва цілком прийнятні для стрільби до 50 м, вкладаючись на цій дистанції в коло 16-18 см[3].

Забійність кулі хороша, що дозволяє застосовувати її по всіх великих звірах Північної півкулі (лось, кабан, ведмідь і різні олені). В одному з американських каталогів 1967 року було сказано, що куля Бреннеке успішно використовувалася на полюваннях на великого звіра, навіть такого, як лев, тигр та буйвіл[4].

Зліва — куля Бреннеке неякісного кустарного виробництва, праворуч — фірмова, виробництва заводу Бреннеке (вид на хвостовик)

• Початкова швидкість кулі — 430 м/с[2] (при правильному фабричному спорядженні патрона).
• Дулова енергія кулі — 2500–2900 Дж для куль класичного зразка 12 і 16 калібру.
• Маса кулі 12 калібру — 30[1]-31,5 г.[2]
• Маса кулі 16 калібру — 24-25[1] і до 27 г.[2]
• Діаметр кулі 12 калібру по ребрах — 18,5 мм.[1]
• Діаметр кулі 16 калібру по ребрах — 17,0 мм.[1]

• Куля Маєра
• Куля Полева

• Е. В. Штейнгольд. Все про мисливську рушницю. М., 1974. Текст книги
• Сайт фірми Бреннеке(нім.)(англ.)