Кунья (притока Дубни)

Кунья́ (рос. Кунья) — невелика річка у Росії, притока Дубни (притока Волги); найдовша річка у Сергієво-Посадському районі Московської області Росії. Код у ДВР — 08010100812110000003080[1].

Кунья
56°27′47″ пн. ш. 38°02′53″ сх. д.
Витік 2,5 км біля селища Реммаш
• координати 56°27′47″ пн. ш. 38°02′53″ сх. д.
• висота, м 260
Гирло Дубна
• координати 56°31′41″ пн. ш. 38°12′00″ сх. д.
Басейн Волга, Каспійське море
Країни:  Росія
Регіон Московська область
Довжина 46
Площа басейну: 203
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 08010100812110000003080
GeoNames 539102

Назва

Сучасна назва «Кунья́», яка нагадує російський прикметник ку́нья («куня, куняча, куницева»; зображення куниці присутнє на гербі розташованого на її березі міста Краснозаводська) далека від оригіналу. Волость, якою протікає річка, згадується в духовній грамоті князя галицького Юрія Дмитровича у формі непрямого відмінка Кунеи[2]. Сама річка вперше згадується у роз'їжджій грамоті великого князя Івана Васильовича 1504 р. як Кунема[2], у писцевих книгах XVI ст. назва наводиться у формі Куньема[3], а в Книзі Великому Кресленню 1627 року — як Кунева. Можливо, гідронім має балтійське походження й утворений від якогось стародавнього гідрографічного терміна, спорідненого з сучасним лит. kune («непрохідне болото»). Форми з поширеним у фіно-угорській гідронімії російської Півночі формантом -ма трапляються в джерелах з XVI століття, що може свідчити про пізнішу (порівняно з балтами) появу фіно-угорських племен на північному сході сучасної Московської області[2].

Гідрографія

Довжина річки — 46 км, площа басейну — 203 км²[4].

Ухил річки — 2,67 м/км. Ширина річкової долини: 250—1200 м. Висота гирла — 137 м[5]. Висота витоку — 260 м[5].

Найбільші притоки: Пажа, Вокша, Лікуниха, Рябинка, Гордель.

Коли вибирали місце для будівництва підприємства космічної промисловості «НИИХИММАШ» (нині — ФКП «НДЦ РКП», м. Пересвєт), величезну роль у виборі цього місця зіграла саме наявність річки.

За 2 кілометри до гирла споруджена гребля, а утворене водосховище стало нижнім б'єфом і джерелом води для Загорської ГАЕС побудованої на крутому схилі долини річки. На кінець 2000-х років здійнюється розширення комплексу будівництвом ще одного верхнього водосховища і станції.

Примітки
  1. Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Т. 10. Верхне-Волжский район / под ред. В. П. Шабан. — Л.: Гидрометеоиздат, 1966. — 528 с.
  2. Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 141-142.
  3. Добронравов, В. Г. Сватковский приход // Историко-статистическое описание церквей и приходов Владимирской епархии. Выпуск 2: Переславский и Александровский уезды. — Владимир, 1895. — С. 460.
  4. Государственный водный реестр. Кунья. textual.ru. Минприроды России (29 марта 2009). Дата обращения 20 декабря 2018. Архивировано 29 марта 2009 года.
  5. Аркуш карти O-37-125 Краснозаводск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1985 р. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.